Ухвала суду № 21987034, 06.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2012 р. м. КиївК-1225/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідачаГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року

по справі № 2а-19026/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строитель ЛТД"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строитель ЛТД" звернулось в суд з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 239583,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року у даній справі позов задоволено; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000252360/0 від 18.03.2009 року та № 0000222360/1 від 10.04.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 200555 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року у сумі 239583 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Строитель ЛТД", як платник ПДВ подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларацію з ПДВ за листопад 2007 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 239583 грн.

Податковим органом у січні 2008 року здійснено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Строитель ЛТД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за листопад 2007 року, в результаті якої порушень щодо визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ з боку ТОВ "Строитель ЛТД" не виявлено, разом з цим зазначено, що суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 239583 грн. буде підтверджено після завершення дослідження ланцюгів постачання.

Будь-яких порушень, перевіркою не встановлено, однак, незважаючи на вимоги ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) перший відповідач на час звернення позивача до суду не надав до другого відповідача висновок про правомірність заявленої суми ПДВ до відшкодування.

Позивач просив суд стягнути з державного бюджету України суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за листопад 2007 року у сумі 239583 грн.

У подальшому позивачем збільшено позовні вимоги, та зазначено, що у березні 2009 року, після звернення ТОВ "Строитель ЛТД" до суду з позовом про відшкодування ПДВ, першим відповідачем проведено ще одну перевірку, на підставі висновків якої та в результаті процедури адміністративного оскарження були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000252360/0 від 18.03.2009 року та № 0000222360/1 від 10.04.2009 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 200555 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач просив їх скасувати та стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню згідно декларації за листопад 2007 року у сумі 239583 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено актом від 22.01.2008 року № 60/23-6/03329700.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Безтоварність угод не виявлено, цін реалізації виробів та послуг, нижче цін придбання у перевіреному періоду також не виявлено. Правильність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків підтверджена актом перевірки від 22.01.2008 року.

Крім того, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року по справі №2а-19026/09/1270 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 07.03.2012 року

Суддя Г.К. Голубєва