Ухвала суду № 21986989, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р. м. КиївК-5871/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»

на постанову Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 р.

у справі №11/317-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання нечинним акта перевірки та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач) про визнання нечинним акта перевірки та податкової вимоги.

Постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р. (суддя О.О. Євсіков), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя А.О. Денісов, судді М.П. Зайцев, В.Г. Усенко), у позові відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Підставою для звернення позивача із даним позовом до суду стало отримання ним від податкового органу першої податкової вимоги від 29.05.2007 р. №1/1611, якою позивача було повідомлено про наявність у нього боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість у сумі 3 009 950,95 грн.

Вказана податкова вимога було прийнята на підставі висновків перевірок позивача, оформлених актами від 26.02.2007 р. №867/2305/20964562 та від 28.02.2007 р. №934/2304/30964562, прийнятих за їх результатами податкових повідомлень-рішень від 28.02.2007 р. №000912305/0-9266, №0000942304/0-9329 та №0000932304/0-9265.

Не погоджуючись із висновками зазначених перевірок та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було надіслано на адресу податкового органу скарги від 07.03.2007 р. №17, №18 та №20.

Рішенням від 15.03.2007 р. №11488/10/25-01 позивача було повідомлено про продовження терміну розгляду надісланих ним скарг.

Так, звертаючись до суду позивач зазначив, що на момент отримання ним першої податкової вимоги від 29.05.2007 р. №1/1611 відповіді на скарги на його адресу не надходили, що в силу приписів пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дає підстави для висновку, що вони вважаються задоволеним на його користь, а отже податкова вимога є такою, що прийнята з порушенням законодавчих норм.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.2.2 цієї ж статті, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Приписами пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалі справи, доводи позивача про те, що ним не було отримано рішення податкового органу про результати розгляду скарг від 07.03.2007 р. №17, №18 та №20, були спростовані судовими інстанціями з огляду на наявність листа Лівобережного поштампу м. Києва від 18.09.2007 р. №31/52 ЮТС-22, яким повідомлено, що рішення про результати розгляду первинної скарги, оформлені листом від 10.05.2007 р. №20807/10/25-014, було вручено уповноваженому представнику позивача, згідно довіреності ТОВ «Консалтингова фірма «Бізнес-Новація», ОСОБА_4.

Як було зазначено судовими інстанціями згідно наданих відомостей від Лівобережного поштампу м. Києва, заявами підписаними генеральним директором ТОВ «Консалтингова фірма «Бізнес-Новація»було повідомлено, що всю кореспонденцію, яка надходить на адресу м. Київ, вул. Здолбунівська, 7 А (юридичної адреси позивача) на імя організацій, в списку яких і позивач, надавати співробітникам ТОВ «Консалтингова фірма «Бізнес-Новація».

Відтак, судовими інстанціями обґрунтовано встановлено факт отримання позивачем рішення про результати розгляду первинної скарги. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що представником ОСОБА_4 було отримано попередню кореспонденцію позивача.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновками попередній судових інстанцій, що доводи про неотримання позивачем рішення податкового органу спростовуються матеріалами справи, висновки стосовно необхідності розміщення такого рішення на дошці оголошень теж не можуть бути взяті до уваги з огляду на наявність доказів надсилання та вручення такого рішення.

Стосовно доводів позивача про незаконність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такі рішення податкового органу не є предметом розгляду даної справи, якою розглядається правомірність надсилання першої податкової вимоги від 29.05.2007 р. №1/1611.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтагарант»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 р. у справі №11/317-А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Суддя О.М. Нечитайло