Постанова № 21986950, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-22309/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників прокурора:Суходольського С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 р.

у справі №2-а-6372/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіка»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова,

за участю Прокурора Ленінського району м. Харкова,

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттіка»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі відповідач) про визнання нечинним рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 р. (суддя М.В. Данилова), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.В. Мельнікова, судді З.Г. Подобойло, А.М. Григоров), адміністративний позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008 р. №0000252330/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку позивача стосовно питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 13.02.2008 р. №319/23-1/30986759.

Проведено перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 882 640,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008 р. №0000252330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 823 960,00 грн. (у т.ч. 1882 640,00 грн. основний платіж та 941320,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що станом на 01.07.2006 р. по бухгалтерському рахунку №68.5.2 «Комітенти»позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ фірма «Тетра»у сумі 12795838,73 грн., яка виникла згідно договору комісії від 30.11.2004 р. №30-11 КС, згідно якого позивач, як комісіонер, зобовязаний на підставі довіреності комітента (ТОВ фірма «Тетра») за його рахунок та в його інтересах від свого імені заключати угоди з продажу товарів комітента протягом усього строку дії даного договору.

У період, що перевірявся позивачем було укладено договори переводу боргу перед комітентом на ПП «Тетра-2005»та компенсовано витрати повязані із таким боргом на загальну суму 11295838,73 грн.

Комітентом, у свою чергу, було поставлено позивачу згідно податкових накладних тютюнові вироби, продукти харчування та напої на загальну суму податку на додану вартість 1 882 640,00 грн., які останнім були, неправомірно, на думку податкового органу, включені до складу податкового кредиту.

Так, перевіркою не було встановлено перерахування позивачем коштів на користь комітента, а саме - ТОВ фірма «Тетра», а встановлено виключно перерахування коштів за договорами переводу боргу.

Позивач звертаюсь із даним позовом до суду вказує на те, що ним було укладено договір з ПП «Тетра-2005»по переводу не власного боргу, а боргу отриманого ним також по переводу від ТОВ «Нікта», який в останнього виник перед ТОВ фірма «Тетра»на підставі договору комісії від 30.11.2004 р. №30-11 КС.

Податковий орган в обґрунтування своїх доводів вказує, що заміна боржника у зобов'язанні шляхом укладання договорів переводу боргу не є наданням компенсації за поставлений товар у розумінні абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судовими інстанціями, відповідно до договірних відносин, що слалися між ТОВ фірма «Тетра»та позивачем було здійснено залік зустрічних однорідних вимог.

Між тим, такі вимоги було помилково розцінено судовими інстанціями як однорідні.

Так, однорідність вимог визначається як за предметом так і за підставами виникнення. Зокрема, у даному випадку мають місце різні підстави виникнення названих вимог, а саме - в одному випадку це договір комісії, а в - іншому договір поставки, яким переведено борг.

За комісійним договором відбувається передача комісіонером комітенту усього отриманого від третіх осіб за реалізований товар, тобто виконання таких зобовязань прямо залежить від факту реалізації товару.

У той же час, зобовязання сплатити вартість поставки товару є безумовним, відтак зазначені зобов'язання мають різну правову природу, а тому не є однорідними.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про помилковість висновків судових інстанцій щодо наявності заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ фірма «Тетра»та позивачем, а отже доводи щодо отримання компенсації по спірному договору комісії є хибними.

У свою чергу, приписами абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено повернення компенсації як обовязкову умову для отримання права на податковий кредит, що дає суду касаційної інстанції підстави погодитись із висновками податкового органу про неправомірність включення позивачем суми 1 882 640,00 грн. до складу податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що суди повно і правильно встановили зазначені обставини справи, проте невірно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності скасування судових рішень та постановлення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 р. у справі №2-а-6372/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.