Ухвала суду № 21986946, 18.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2012 р. м. КиївК-5372/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників відповідача:Шилова А.К., прокурора:Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р.

у справі №2а-3230/07 (2а-635/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватної фірми «Апія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

за участю Прокурора м. Харкова,

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Апія»(далі позивач) звернулась з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Я.В. Пянова, судді Т.С. Перцова, Л.В. Курило), залишено без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Ю.М. Філатов, судді Н.С. Водолажська, М.І. Гуцал) позов задоволено у повному обсязі; визнано нечинним податкові повідомлення-рішення від 20.07.2007р. №0000670848/1 та №0000680848/1, від 11.10.2007 р. №0000670848/2 та №0000680848/2, від 15.05.2007 р. №0000710848/0, від 27.07.2007 р. №0000710848/1 та від 11.10.2007 р. №0000710848/2.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

За змістом письмових заперечень позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено такі фактичні обставини справи. Представниками контролюючого органу було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2006 р., за наслідками якої складено акт від 04.05.2007 р. №1212/48-0/25613488.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.07.2007р. №0000670848/1, від 11.10.2007р. №0000670848/2, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 16.154.687,50 грн. (за основним платежем 8.622.169,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7.532.518,50 грн.); від 20.07.2007р. №0000680848/1, від 11.10.2007р. №0000680848/2, якими визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8.722.628,50 грн. (за основним платежем 5.266.383,00грн., за штрафними фінансовими санкціями 3.456.245,50 грн.); від 15.05.2007р. №0000710848/0, від 27.07.2007р. №0000710848/1 та від 11.10.2007р. №0000710848/2, згідно яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на суму 357.155,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судовими інстанціями було встановлено, що фактично підставою для визначення позивачу сум податкових зобовязань та зменшення бюджетного відшкодування став висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останнім не було віднесено до складу валових доходів доходи від операцій з погашення власних векселів з дисконтом та доходів від списання кредиторської заборгованості по якій сплинув термін позовної давності, а також порушення позивачем вимог пп.4.5.1, пп.4.5.3 п.4.5, п.4.7, п.4.8 ст.4, пп.7.2.1 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з безпідставним, на думку податкової інспекції, зменшенням позивачем відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, завищенням суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість та заниженням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані у якості розрахунку власні емітовані векселі від покупців товару по договірній ціні, яка була менше їх номінальної вартості.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі виходили, зокрема, з того, що позивачем не було занижено суми валового доходу від зазначених операцій з цінними паперами (векселями) при їх самостійному «внутрішньому»погашенні.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки є передчасними та помилковими.

Так, відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що оскільки у періоді, що перевірявся, позивач погашав векселі власної емісії, то відповідно до наведених законодавчих приписів, ця операція не знайшла свого відображення в податковому обліку підприємства, а формування валового доходу на суму дисконту при погашенні векселя у векселедавця податковим законодавством не передбачено.

У той же час, судовими інстанціями не було досліджено чи поніс платник податків реальні затрати на погашення векселів, зазначені обставини підлягали встановленню незалежно від способу погашення таких векселів. Саме з урахуванням наведеного судовим інстанціям слід було дати правову оцінку доводам контролюючого органу щодо отримання позивачем доходу за операціями з погашення власних векселів за рахунок надання меншої компенсації векселедателю за наданий (предявлений) вексель.

Щодо заниження податкових зобовязань у звязку з формуванням в реєстрі податкових накладних коригувань, суд касаційної інстанції також вважає висновки судових інстанцій передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено заниження податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість на суму 1.646.129,00 грн. у звязку із відсутністю розрахунків коригувань.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що у звязку з великими обємами оплат і відвантажень та деякою технічною недосконалістю інформаційного забезпечення між підрозділами, на підприємстві використовується спеціальний порядок виписки і реєстрації податкових накладних, який забезпечує достовірність податкового обліку в цілому по підприємству. Саме у звязку із зазначеним, позивачем було проведено коригування у реєстрі виданих податкових накладних. На думку позивача зазначені коригування не впливають на підсумкове значення податкових зобовязань у реєстрі виданих податкових накладних з урахуванням правила першої події і не свідчать про наявність обставин, врегульованих п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не було зясовано у звязку з чим у дійсності позивачем проводились відповідні коригування, чи мали місце такі коригування взагалі чи тільки по реєстрам, зокрема слід перевірити такі коригування з дослідженням відповідних податкових накладних, інших документів підтверджуючих відповідні коригування.

З урахуванням викладеного судовим інстанціям слід було дати оцінку доводам податкової інспекції щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із формуванням у реєстрі податкових накладних коригувань.

Відносно заниження суми валового доходу у звязку з невірним відображенням операцій по списанню безнадійної кредиторської заборгованості, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, актом інвентаризації кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності станом на 01.12.2005 р., затвердженим протоколом засідання інвентаризаційної комісії підприємства №1 від 05.12.2005 р., були внесені корективи в гр.6 розділу 2 акту відносно кредиторської заборгованості перед СПД ФО ОСОБА_1 та визначено, що заборгованість у сумі 3.163,88 грн. не відповідає критеріям безнадійної. Цим же документом ухвалене рішення про проведення розрахунків з кредиторами ТОВ «Агро-Трейд»на суму 5.377,37 грн. і Полтавським КХП на суму 9.157,05 грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог по дебіторській заборгованості, що рахується у регістрах обліку по цих же контрагентах. Оскільки наведене не ідентифікує такі суми як безнадійну заборгованість, як вказує позивач, підприємство сформувало регістри бухгалтерського (рах.717) і відповідно податкового обліку за підсумками 4-ого кварталу 2005 року без включення в їх склад доходів на суму 17.698,75 грн.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова та статистична звітності ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Судовим інстанціям слід було встановити по наведеному питанню чи були зазначені суми відображені саме у складі доходів платника податку, незалежно від порядку розміщення таких сум у рядках декларацій.

Саме з урахуванням необхідності встановлення зазначених обставин справи судам першої та апеляційної інстанції слід було визначатись із висновками щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки зазначені обставини справи, не були зясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо зясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р. у справі №2а-3230/07 (2а-635/08 номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Справу №2а-3230/07 (2а-635/08 номер справи у суді першої інстанції) направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Костенко М.І. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.