Ухвала суду № 21985564, 12.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/1894/11

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"12" березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Мацькому Є.М. ,

за участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" грудня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.02.2011 року №000502301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 66046 грн., №000512301, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 312122 грн. та нарахована штрафна санкція в розмірі 78031 грн., №0000092201, яким нарахована сума грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 75611,21 грн., №0000102201, яким нарахована штрафна санкція за порушення декларування в розмірі 680 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнані протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 15.02.2011 року №000502301, №000512301, №0000092201, №0000102201.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на оплату аудиторських та юридичних послуг, чим порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також вважає, що позивачем неправомірно застосовано "0" ставку податку на додану вартість по наданню експортних послуг по переробці давальницької сировини з залученням третіх осіб у виробництві, чим порушені п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Оскільки "0" відсотків до бази оподаткування застосовується саме на операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, тобто експорт послуг, виконання робіт та експорт товарів повинно здійснюватись одночасно та однією особою, яка є виконавцем робіт та експортером.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Фешен Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 353/23-1/31945231/0110 від 04.02.2011 р. (а.с. 21-69).

Перевіркою встановлені зокрема такі порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 52837 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено р. 21 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" Декларації з податку на додану вартість на 313695 грн. та р. 25 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню"; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортних контрактів, укладених з фірмою "EINTEX LLP", порушення термінів надходження валютної виручки; ч. 3 ст. 6 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" при виконанні контракту № 1 від 01.08.2003 р. з фірмою "EINTEX LLP", що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 9 цього ж Закону; ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - порушення Перевіркою встановлені зокрема такі порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 52837 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено р. 21 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" Декларації з податку на додану вартість на 313695 грн. та р. 25 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню"; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортних контрактів, укладених з фірмою "EINTEX LLP", порушення термінів надходження валютної виручки; ч. 3 ст. 6 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" при виконанні контракту № 1 від 01.08.2003 р. з фірмою "EINTEX LLP", що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 9 цього ж Закону; ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна.

15.02.2011 р. ДПІ в м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення: № 000502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 66046 грн. в тому числі за основним платежем 52837 грн. та 13209 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15 т.І);

- № 000512301, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану на суму 312122 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкції в розмірі 78031 грн. (а.с. 19 т. І);

- №0000092201, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн. (а.с. 17 т. І);

- №0000102201 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: штрафна санкція за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн. (а.с. 13 т. І).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що всі податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 283/97), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону № 283/97 визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97 до складу валових витрат включаються: суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

П.5.3-5.8. визначають перелік витрат, які не включаються до валових витрат платника податку. Однак, п.п.5.3-5.8 Закону № 283/97 не містять посилання на те, що віднесення до складу валових витрат витрат за отримані ним юридичні та інформаційно-консультативні послуги, є неправомірним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Фешен Груп" та ПП ОСОБА_4 укладено договори про надання юридичних послуг від 01.09.2008 р. та від 01.08.2007 р. (а.с. 111-113 т. І). Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг від 31.08.2010 р., від 31.07.2010 р., від 30.06.2010 р., від 31.05.2010 р., від 30.04.2010 р., від 31.03.2010 р., від 28.02.2010 р., від 31.01.2010 р., від 31.12.2009 р., від 30.11.2009 р., від 31.10.2009 р., від 30.09.2009 р., від 21.08.2009 р., від 31.07.2009 р., від 30.06.2009 р. та ін. (а.с. 114-145 т. І).

Між позивачем та ПП ОСОБА_5 укладено договір № 9 від 01.08.2007 р. про надання аудиторських та бухгалтерських послуг (а.с. 98 т.І). Факт виконання робіт підтверджується актами прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2008 р., від 30.11.2008 р., від 31.10.2008 р., від 30.09.2008 р., від 31.08.2008 р., від 31.07.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.05.2008 р., від 30.04.2008 р., від 31.03.2008 р., від 29.02.2008 р., від 31.01.2008 р. (а.с. 99-110 т. І).

Згідно п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З аналізу п.315 Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998р., зареєстрованого у Мін'юсті 17.09.1998р. за № 576/3016 "Про затвердження типових документів", яким затверджено Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів документів, випливає, що акти виконаних робіт відносяться до первинних документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і є підставою для записів бухгалтерського обліку та податкових записах.

Отже, акти прийому виконаних робіт є належними первинними документами та посвідчують належність виконання робіт за договорами.

ТОВ "Фешен Груп" є підприємством з іноземними інвестиціями, що зумовлює періодичну підготовку та подання інвесторам звітів за міжнародними формами та стандартами, проведення з ними консультацій з питань особливостей національного законодавства, в тому числі, але не виключно, податкового. Ці функції, згідно укладених договорів, були покладені на СПД-ФО ОСОБА_5, у зв'язку з відсутністю у головного бухгалтера Товариства досвіду складання звітності за міжнародними стандартами та формами.

Також у позивача відсутня штатна посада юрисконсульта, інспектора відділу кадрів, що підтверджується штатним розписом (а.с. 201-214 т. І), тоді як будь яке товариство потребує кваліфікованого юридичного супроводу, який надавала СПД-ФО ОСОБА_4

Отже, суд дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат витрати, за вищезазначеними договорами про надання консультаційних та юридичних послуг, отриманих від приватних підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки послуги використовувалися їх в господарській діяльності.

Стосовно підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 000512301 суд зазначив наступне.

Відповідно до п.п 3.1.3 п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з: вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

З метою оподаткування до експорту товарів також прирівнюється:

вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кордону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів;

поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;

передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого вивезення таких товарів з митної території України.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

П.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Законом передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції в тому числі з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Фешен Груп" укладено зовнішньоекономічний контракт про виробничу послугу №1 від 01.08.2003 року з компанією EINTEX LLP - Великобританія, що було викладено у новій редакції згідно угоди №1-07 від 03.01.2007 року (а.с. 148-162 т.І).

Згідно п.1.1. Контракту, Замовник (компанія EINTEX LLP) доручає, а Виконавець (TOB “Фешен Груп”) приймає на себе обов'язок виконувати на території України роботи по виготовленню з давальницької сировини Замовника взуттєвої продукції (виробничої послуги).

Згідно п.1.2. Контракту, Виконавець надає послуги власними силами чи силами залучених ним третіх осіб.

На виконання умов Контракту, Позивач здійснює ввезення давальницької сировини та виготовлення з неї взуттєвої продукції (виробничої послуги), як власними силами, так і з залученням третіх осіб - ДП ЖВК №4 та TOB “Дзвін-1”.

Підпунктами "а", "г" пункту 6.5 статті 6 ЗУ Про ПДВ визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. У сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги.

Водночас припис пункту 6.5 статті 6 зазначеного Закону має ширший предмет регулювання, ніж припис пункту 6.2, який регулює застосування нульової ставки для супутніх послуг. Пункт 6.5 визначає оподаткування за місцем поставки всіх послуг, у той час як пункт 6.2 регулює оподаткування саме супутніх послуг. Тому пункт 6.2 статті 6 Закону про податок на додану вартість є спеціальною нормою, яка визначає додаткові випадки застосування нульової ставки податку на додану вартість саме для супутніх послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 15.09.95 р. № 327/95-ВР “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"( далі Закон № 327) під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини менше 20 % загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

Та ж ст. 1 Закону № 327, як давальницьку сировину розглядає сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

Враховуючи зміст пункту "а" частини 2 статті 274 Митного кодексу України, вантажні, транспортні та страхові послуги є супутніми саме в тому разі, коли здійснюються до пункту перетину митного кордону України. Відтак, супутні послуги фактично надаються саме на митній території України, тому місцем їх поставки згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є митна територія України. Однак в силу спеціальної норми пункту 6.2 цієї статті супутні послуги повинні оподатковуватися за нульовою ставкою незалежно від того, що місцем їх поставки є митна територія України.

Судом першої інстанції встановлено, що вивезення всієї виробленої продукції по договору (в тому числі і послуги по переробленню давальницької сировини) за межі митної території України здійснює позивач, доказом чого є відповідні вантажно-митні декларації (а.с. 173-250 т. 4; а.с. 1-250 т. 5; а.с. 1-214 т. 6), прості векселі з відміткою відповідача “погашено”(а.с. 215-250 т.І, а.с. 1-25т. ІІ) (тобто вивіз готової продукції та супутніх послуг зроблений позивачем).

Суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ставка оподаткування супутніх послуг повинна визначатися не на підставі загальної норми пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а згідно з пунктом 6.2 цієї статті. Відповідно до пункту 6.2 статті 6 цього Закону правовий режим оподаткування супутніх послуг за нульовою ставкою визначається не місцем їх поставки, а правовою природою таких послуг як супутніх.

Отже, визначено, що застосування нульової ставки оподаткування послуг можливо лише тоді, коли відбувся експорт товарів, стосовно якого супутні послуги, та не ставить право на застосування нульової ставки в від кількості переробників давальницької сировини.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000092201 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн. та №0000102201 від 15.02.2011 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобовязання за платежем: штрафна санкція за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн., суд встановив, що воно є неправомірним.

Так, позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт про виробничу послугу №1 від 01.08.2003 року з компанією EINTEX LLP Великобританія, що було викладено у новій редакції згідно угоди №1-07 від 03.01.2007 року (а.с. 148-162 т.І).

В п. 4.3 Контракту сторони узгодили порядок оплати за надану виробничу послугу, а саме, оплата за надану Виконавцем виробничу послугу Замовник здійснює в безготівковому порядку, банківським переказом на валютний рахунок Виконавця, в строк не пізніше 20 календарних днів с дати отримання ним готової продукції. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на валютний рахунок Виконавця (позивача).

На виконання умов Контракту протягом періоду з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року (період перевірки згідно акту №353/23-1/31945231/0110 від 04.02.2011 року) Компанією EINTEX LLP було сплачено позивачу за надану виробничу послугу 2454715,18 Євро. Враховуючі умови Контракту та співпрацю з компанією EINTEX LLP - з серпня 2003 року (на дату перевірки це вже більше ніж 7 років), облік відвантаженої готової продукції та отриманих коштів за надану виробничу послугу ведеться позивачем та компанією EINTEX LLP по Контракту в цілому.

Так, станом на 30.09.2010 року (остання дата періоду, що перевірявся) поточний залишок заборгованості перед позивачем по Контракту становив 10707,94 євро по останній поставці 24.09.2010 року, що підтверджується карткою рахунку 362 Позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. (а.с. 24-42 т. УІІ).

Крім того, позивач отримав від компанії EINTEX LLP 03.07.2009 року - 65664,90 євро та 09.10.2009 року - 12208,95 євро (граничний термін розрахунків, що зазначений відповідачем на арк. 45 акту перевірки), що підтверджується карткою рахунку 362 Позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та, відповідно, спростовує заперечення відповідача на позов в цій частині.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не надав жодних інших доказів, крім заперечень на позов, в підтвердження порушення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, в розмірі 75611,21 грн.

Враховуючі наведене, відповідно, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що відсутні підстави для нарахування позивачу штрафної санкції за порушення декларування, код платежу 21081000, в розмірі 680,00 грн., щодо яких винесено податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 15.02.2011.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,200,202,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий суддя Є.М. Мацький судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський Є.М. Мацький Роздруковано та надіслано: 1- в справу 2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп" вул.Ватутіна,5-а,м.Житомир,10014 3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014