Ухвала суду № 21985563, 12.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/9820/11

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"12" березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Мисечко І.С. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" грудня 2011 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства " Бердичівський машинобудівний завод " Прогрес " до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 04.05.2011р. №0000372301 та №0000362301 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Бердичівської ОДПІ від 04.05.2011 р. № 0000372301, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 264636 грн. та № 0000362301, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65502 грн. та застосована 1 грн. фінансових санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.05.2011 р. №0000372301 та №0000362301.

В апеляційній скарзі Бердичівська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що товарно-транспортні накладні, отримані від ТОВ "ПКФ "Піраміда" не заповнені належним чином, а саме: не заповнені пункти відвантаження та розвантаження, не вказано хто дозволяє відпуск товару, пункти про прийняття та здачі товару водієм-експедитором. При проведенні перевірки встановлено, що операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, тому що встановлено, що контрагент не має складських приміщень та транспортних засобів, загальна кількість працюючих становить 5 чоловік. Це все свідчить про те, що господарські договори мають ознаки нікчемності. Провести документальну невиїзну перевірку ТОВ "ПКФ "Піраміда" неможливо, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Бердичівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року, про що складено акт № 1916/23-01/00217426 від 19.04.2011 р. (а.с. 10-15).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 р. в сумі 264636 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 65502 грн.

04.05.2011 р. Бердичівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000372301 (а.с. 9), яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2011 р. на 264636 грн. та № 0000362301 (а.с. 10), яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65502 грн. та нарахована 1 грн. фінансової санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА в Житомирській області та до ДПА України, однак згідно рішень від 08.07.2011 р. № 14804/Ш-С/25-009 (а.с. 16-19) та від 21.09.2011 р. № 1381/6/10-2115 (а.с. 20-21) податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на виконання угоди між ВАТ "БМЗ "Прогрес" та ТОВ "ПКФ "Піраміда" позивачем був отриманий товар, а саме листи металеві 12 мм, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000034 від 10.02.2011 р., № РН-0000040 від 14.02.2011 р.. № РН-0000041 від 14.02.2011 р., № РН-0000046 від 14.02.2011 р.. № РН-0000047 від 14.02.2011 р., № РН-0000050 від 15.02.2011 р. (а.с. 22-27). Також надавались послуги по доставці цього товару. ТОВ "ПКФ "Піраміда" надало податкові накладні № 54 від 04.02.2011 р. на суму ПДВ 324137,63 грн. та № 55 від 17.02.2011 р. на суму ПДВ 6000,00 грн. (а.с. 28,29). Отримання товару позивачем підтверджується прибутковими ордерами № 5084 від 14.02.2011 р., № 5096 , № 5097 від 15.02.2011 р., № 5100, № 5101, № 5102 від 16.02.2011 р. (а.с. 36-38) та включення до оборотно - сальдової відомості по складу за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р. (а.с. 44-56).

Про отримання послуг доставки вантажу свідчать товарно-транспортні накладні № РН-0000001АА від 10.02.2011 р., № РН-0000047, № РН-0000050, № РН-0000053, № РН-0000054 від 14.02.2011 р., № РН-0000058 від 15.02.2011 р.

Апелянт вважає, що відсутність заповнення певних граф у товарно-транспортній накладній призводить до їх недійсності. Проте згідно п. 11.8 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, лише відсутність інформації в розділі "відомості про вантаж" дають підстави вважати товарно-транспортну накладну недійсною. У всіх перелічених накладних графа "відомості про вантаж" заповнена. Таким чином наявні товарно-транспортні накладні є дійсними.

Подорожні листи в даному випадку не могли бути надані позивачем, так як подорожні листи виписуються в одному екземплярі і зберігаються у перевізника, а доставка товару здійснювалась не власним автотранспортом, а найманим.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару в лютому 2011 року кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд першої інстанції вірно визнав твердження відповідача щодо нікчемності угод безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ВАТ "БМЗ "прогрес" та ТОВ "НКФ "Піраміда" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ “НКФ "Піраміда" виконав повністю взяті на себе зобовязання по продажу та доставці металевих листів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB “НКФ "Піраміда" підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Тому відсутність у ТОВ "НКФ "Піраміда" складських приміщень та транспортних засобів, загальна кількість працюючих 5 чоловік, внесення в ЄДР відомостей про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи не є підставою для невключення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку-покупцем і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Таким чином, ВАТ "БМЗ "Прогрес" обґрунтовано відобразило податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2011 року.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196, 200,202,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський Є.М. Мацький Роздруковано та надіслано: 1- в справу 2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство " Бердичівський машинобудівний завод " Прогрес " вул.К.Лібкнехта 79,м.Бердичів,Житомирська область,13306 3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312