Постанова № 21984342, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р. Справа № 2а-8/09/1627

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Семенівського районного центру зайнятості на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 17.02.2009р. по справі№2а-8/09/1627

за позовом Семенівського районного центру зайнятості <Список ><Текст >

до ОСОБА_1 <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення виплат допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Семенівський районний центр зайнятості Полтавської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача 912 грн. 97коп., виплачених, як допомогу по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.10.2008 р. відповідач була зареєстрована в Семенівському районному центрі зайнятості Полтавської області як шукаюча роботу. На підставі заяви ОСОБА_1 та відповідно до ст. 2 та пп. "а" п.1 ст.26 Закону України “Про зайнятість населення”, їй надано статус безробітного.

За період перебування на обліку відповідач ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 912 грн. 97 коп.

На підставі одержаних відомостей та у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час отримання допомоги по безробіттю, 17.12.2008 року ОСОБА_1 знято з обліку в центрі зайнятості.

Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від17 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, Семенівським районним центром зайнятості Полтавської області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Апелянт вказує, що відповідачкою в порушення вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на час надання їй статусу безробітної не було повідомлено центр зайнятості про факт віднесення її до категорії зайнятого населення. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виплачена відповідачці грошова допомога по безробіттю у розмірі 912 грн. 97 коп. отримана останньою неправомірно, зазначені кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягають стягненню у судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт реєстрації відповідача як фізичної особи - підприємця, що являється однією із складових підприємницької діяльності, і при цьому відсутність з його сторони будь-яких фактів здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу, не є підставою для віднесення останнього до категорії зайнятого населення і відмовити при цьому надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю.

Колегія суддів з даним висновком суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до наданої відповідачкою заяви, наказом Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області, їй з 28.10.2008 року надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

19 грудня 2008 року на адресу центру зайнятості надійшла інформація від Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої встановлено, що відповідачка у період з 04.02.2008 року зареєстрована, як фізична особа підприємець.

Відповідно до ст. 2 Закону “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, та зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Як слідує з вище зазначеного положення закону, фізична особа-підприємець не може бути визнаний безробітним, оскільки віднесений законодавством до категорії зайнятого населення.

Згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення Відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що відповідачкою не було повідомлено центр зайнятості про факт того, що вона у період з 30.08.1999р. зареєстрована як субєкта підприємницької діяльності.

Згідно пункту 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”сума виплаченого забезпечення Відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачкою вимог “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” через неповідомлення центр зайнятість про реєстрацію ї як субєкта підприємницької діяльності під час отримання статусу безробітної.

Таким чином, відповідачкою було неправомірно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 28.10.2008 року по 17.12.2008 року у сумі 912 грн. 97 коп.

Відповідачем добровільно дана сума сплачена не була, в звязку з чим підлягає поверненню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог, а тому висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача незаконно отриманою допомоги по безробіттю у розмірі 912 грн. 97 коп. є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення було порушено норми процесуального права, які виявились у наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) виключено; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

В даному випадку відповідачем у справі не є орган місцевого самоврядування чи посадова особа місцевого органу виконавчої влади, а предмет спору не стосується соціальних виплат, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу стягнення незаконно отриманою допомоги по безробіттю. Отже, виключна предметна підсудність за поданим позовом належить окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, та порушив норми процесуального права, які виявились в частині визначення предметної підсудності справи, що як наслідок призвело до вирішення справи неповноважним складом суду

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Виходячи з вище викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Семенівського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 17.02.2009р. по справі№2а-8/09/1627 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Семенівського районного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) на користь Семенівського районного центру зайнятості (38200, Полтавська область, Семенівський район, смт. Семенівка, вул. Шевченка, 26/67, р/р 37174162103202 в УДК у Полтавській області, код 23549616, МФО 831019) 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 10.10.2011 р.