Ухвала суду № 21984318, 28.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р.Справа № 2а-14501/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника позивача - Горкіна М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі№2а-14501/10/2070

за позовом Підприємства " Бенефіт " Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів " Союз організації інвалідів України "

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000180700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000180700/1 від 27.10.2010 року), яким було зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798грн. та донараховано 42899грн. штрафних санкцій;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000190700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000190700/1 від 27.10.2010 року), яким було зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 186963грн. та донараховано 93481,50грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000180700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000180700/1 від 27.10.2010 року) Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, яким було зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798грн. та донараховано 42899грн. штрафних санкцій;

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000190700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000190700/1 від 27.10.2010 року) Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, яким було зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 186963грн. та донараховано 93481,50грн. штрафних санкцій.

Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства «Бенефіт»Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації Інвалідів України» з питань достовірності декларування податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість за вересень - листопад 2009 року та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2010 року № 4270/07-024/32949551, яким встановлено, що підприємством порушені пп.7.4.1 , 7.4.4 п.7.4., п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 272760.00 грн. ( в т.ч. у вересні 2009 року - 87353.66 грн., жовтні 2009 року - 84797.77 грн., грудні 2009 різку - 99608,53 грн.) за рахунок безпідставного віднесення до його складу сум з ПДВ, сплачених за послуги ПП «ТК ВІМ», яка не пов'язана з веденням підприємством власної господарської діяльності.

Крім того, актом перевірки встановлено, що з урахуванням результатів попередніх перевірок:

1. за вересень 2009 року: збільшення податкових зобов'язань за результатами акту перевірки від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551 на 3088610.00 грн., зменшення податкового кредиту за результатами акту від 04.08.2010 року № 3783/23-212/32949551 на 68418.00 грн., внаслідок чого зменшено від'ємне значення за вересень 2009 року та значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року в повному обсязі, перевіркою від 13.09.2010 року збільшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2009 року , яке підлягає сплаті, до бюджету на 87354.00 грн.;

2. за жовтень 2009 року: збільшення податкових зобов'язань за результатами акту перевірки від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551 на 2870054.00 грн., зменшення податкового кредиту за результатами акту від 04.08.2010 № 3783/23-212/32949551 на 72259.00 грн., внаслідок чого зменшено від'ємне значення за жовтень 2009 року на 2942313.00 грн., яке за даними попередніх перевірок складає 179899.00 грн., перевіркою від 13.09.2010 року зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2009 року на 85798.00 грн.;

3. за листопад 2009 року: збільшення податкових зобов'язань за результатами акту перевірки від 13.07.2010 року № 3088/07-024/32949551 на 1298798.00 грн., внаслідок чого зменшено від'ємне значення за листопад 2009 року на 1298798.00 грн., яке за даними попередніх перевірок складає 646320.00 грн. та враховуючи зменшення від'ємного значення за жовтень 2009 року на 85789.00 грн., перевіркою від 13.09.2010 року зменшено суму залишку бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2009 року на 85798.00 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 99609.00 грн., завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 85798.00 грн. (рядок 26 Декларації); занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 186 963.00 тн., в т.ч. вересень 2009 року - 87354.00 грн., листопад 2009 року - 99609.00 грн. (рядок 27 Декларації).

Порушення зафіксовані актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень:

від 30.09.2010 року № 0000180700/0, яким позивачеві зменшено відшкодування податку на додану вартість на суму 85798,00 грн. та донараховано 42899,00 грн. штрафних санкцій;

від 30.09.2010 року № 0000190700/0, яким підприємству донараховано податкове зобов'язання у розмірі 28044,50 грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 186963,00 грн. та визначені штрафні санкції в сумі 93481,50грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного, податкового повідомлення -рішення, за результатами якого податкові рішення залишені без змін та винесені відповідні рішення від 27.10.2010 року № 0000190700/1та № 0000180700/1 від 27.10.2010 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «ТК ВІМ» укладено договір поставки продукції № 19 від 02.04.2009 року (т. 1, а.с.69).

На виконання вказаного договору ПП «ТК ВІМ» видані позивачеві податкові накладні №1075 від 02.04.2009 року на суму ПДВ 28065.4 грн., № 1326 від 16.09.2009 року, № 1338 від 21.09.2009 року, № 1350 від 25.09.2009 року - на суму 59288.4 грн.; № 1276. від 12.08.2009 року на суму ПДВ 19002.46 грн. № 1360 від 02.10.2009 року, № 1367 від 08.01.02009 року, № 1373 від 12.10.2009 року , № 1378 від 15.10.2009 року на суму 66795.31 грн.; № 1393 від 01.11.2009 року , № 1406 від 02.11.2009 року, № 1417 від 04.11.2009 року № 1421 від 11.111.2009 на суму 99608.53 грн.

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту за вересень 2009 року - 87353.80 грн.; жовтень 2009 року - 85797.77 грн.; листопад 2009 року - 99608.53 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність договору поставки продукції № 19 від 02.04.2009 року, податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковими органами за місцем реєстрації ПП "ТК ВІМ", зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки згідно довідки з ЄДРЮО та ФОП № 241672 станом на 05.10.2010 року відомості про відсутність ПП “ТК ВІМ” за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які відлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості зважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Також колегія суддів зазначає, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем отриманої продукції, накладними тощо.

Крім того, матеріалами справи підтверджується передання дизельного палива, отриманого по договору поставки продукції № 19 від 02.04.2009 року, на відповідальне зберігання третій особі - СПДФО ОСОБА_2

Колегія суддів також зазначає, що реальність виконання сторонами договору поставки продукції № 19 від 02.04.2009 року вже була предметом перевірки, проведеної податковим органом.

Так, згідно акту від 12.01.2010 року № 20/07-024/32949551 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень 2009 року, зазначено, що одним з основних постачальників товарів у вересні 2009 року був ПП "ТК ВІМ", м. Кременчук (дизпаливо на загальну суму 355730грн., у т.ч. ПДВ - 59288,33грн.. Розрахунки здійснені у вересні 2009 року на суму 355000грн. Постачання здійснено згідно договору постачання № ПР-8 від 02.04.2009 року транспортом постачальника).

Згідно акту від 13.07.2010 року № 3308/07-024/32949551 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень-листопад 2009 року, зазначено, що одним з основних постачальників товарів у жовтні 2009 року був ПП "ТК ВІМ", м. Кременчук (дизпаливо на загальну суму 400771,86грн., у т.ч. ПДВ - 66795,31грн.. Розрахунки здійснені у жовтні 2009 року на суму 525000грн. Постачання здійснено згідно договору постачання № ПР-8 від 02.04.2009 року транспортом постачальника).

Як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "ТК ВІМ" за вересень - листопад 2009 року, контрагентом позивача також задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Підприємством "Бенефіт" Харківської обласної Ради Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України".

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1., пп. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000180700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000180700/1 від 27.10.2010 року) та № 0000190700/0 від 30.09.2010 року (№ 0000190700/1 від 27.10.2010 року), відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі№2а-14501/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2011 р.