Ухвала суду № 21984203, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.Справа № 2а-883/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засіданняГалан О.О.

за участі: представника відповідача - Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-883/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Ваго-Рев" звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000402320/0 від 16.09.2010 р., №0000402320/1 від 03.11.2010р., №0000402320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 055 575,2 грн. (в т.ч. основний платіж - 879 646 грн., штрафні санкції - 175 929,2 грн.) та №0000412320/0 від 16.09.2010 р., №0000412320/1 від 03.11.2010р., №0000412320/2 від 24.11.2010р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 759 951 грн. (в т.ч. основний платіж - 506 634 грн., штрафні санкції - 253 317 грн.)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов задоволено у повному обсязі. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов невірного висновку про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ “Миракод”, та як наслідок необґрунтовано визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 30.07.2010 року по 16.08.2010 року фахівцями ДПІ у Ленінському районі м.Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ваго-Рев» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.08.2009 року по 31.03.2010 року .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.09.2010 року № 2552/23-304/36623607, яким встановлено порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року в наслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 879646,00 грн. та пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму 506634,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.09.2010 року № 0000402320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання у розмірі 1055575.20 грн., в тому числі основний платіж (податок на прибуток) -879646.00 грн. та штрафні санкції-175929.20 грн. та №0000412320/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання у розмірі 759951.00 грн., в тому числі основний платіж (податок на додану вартість) 506634.00 грн. та штрафні санкції -253317.00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги без задоволення. За наслідками апеляційного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010р. №0000402320/1, №0000412320/1 та від 24.11.2010р. №0000402320/2, №0000412320/2.

Визначаючи позивачу податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток податковий орган виходив з того, що укладений між позивачем та ТОВ "Миракод" договір поставки продукції не мав реального характеру.

Колегія суддів вважає такий висновок невірним з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Миракод» укладено договір поставки продукції № 2/М від 12.01.2010 року. На виконання вказаного договору ТОВ “Миракод” надано позивачеві податкові накладні на загальну суму ПДВ 506634,00 грн.

На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту 506634 грн. податку на додану вартість та відніс до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» суму 3518585.01 грн.

Зміст господарських операцій позивача та ТОВ «Миракод» документально підтверджено наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, копіями платіжних доручень, проведених банком, змістом яких підтверджується, що позивачем сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості, а придбаний за договором товар використаний у подальшій діяльності ТОВ «Ваго-Рев».

На думку податкового органу реальність господарських операцій спростовується тим, що згідно з інформацією ДПІ у м. Іллічевську ТОВ «Миракод» в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року декларувало доходи отримані від продажу товарів, в той же час при проведенні перевірки встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, звіт по комунальному податку-загальна кількість працюючих 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація з податку на прибуток).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не погодився із зазначеними доводами, оскільки за змістом договору його виконання не потребувало обов'язкового залучення власних трудових ресурсів та основних засобів ТОВ «Миракод».

Також, на думку колегії суддів суді першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, як підстави визнання договору нікчемним, щодо ненадання позивачем по справ до проведення перевірки товарно транспортних накладних, положення договору поставки, відповідно до яких доставка товарів здійснюється транспортом постачальника, запит до СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 19.08.2010 року № 4104/7/23-314, оскільки із змісту договору поставки укладеного між ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Миракод» від 12.01.2010 року № 2/ М та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 року вбачається, що зазначені документи не містять жодних положень стосовно доставки товарів транспортом постачальника, а відповідь СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові на запит позивача (а.с.8-19) не містить у собі ніяких відомостей стосовно питань доступу працівників ТОВ «Ваго-Рев» на територію КП «Харківський метрополітен» (а.с.8-19, т.3)

Колегія суддів зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копії договору, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості та здійснено подальше їх використання у власній господарській діяльності, а придбаний за договором товар використаний у подальшій діяльності ТОВ «Ваго-Рев». Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, повною мірою спростовують доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки укладеного між ТОВ «Ваго-Рев»та ТОВ «Миракод» від 12.01.2010 року № 2/ М.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході розгляду справи апеляційним судом, що копії податкових накладних видані на виконання угоди позивача з ТОВ "Миркод" містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, підстави вважати їх недійсними відсутні.

Колегія суддів додатково зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. Судовим розглядом встановлено, що “Миракод” на час проведення господарських операцій та видачі податкових накладених був зареєстрованим у встановленому порядку, як суб"єкт господарювання та платник ПДВ, даних про анулювання його свідоцтв не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Ваго-Рев" документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року по справі№2а-883/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-883/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11 липня 2011 р.