Ухвала суду № 21984200, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.Справа № 2а-3734/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засіданняГалан О.О.

за участі: представника позивача - Макаренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-3734/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Альтернатива" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Альтернатива" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000601800/0 від 09.11.2010 року, № 0000611800/0 від 09.11.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова № 0000601800/0 від 09.11.2010 року, № 0000611800/0 від 09.11.2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелійної скарги заперечувала у повному обсязі, вважала постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Альтернатива" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.03.2003 року № 14801200000012485 та знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

У період з 25.10.2010 року по 28.10.2010 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ ВКФ "Альтернатива" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд" за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року..

За результатами перевірки складений акт від 28.10.2010 року № 11236/1800/32436700, яким встановлено порушення ТОВ ВКФ «Альтернатива» п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у заниженні податку на прибуток у сумі 16000 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 р.; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 12801 грн., у т.ч. за період липня 2009 року в сумі 12801 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова винесені податкове повідомлення - рішення № 0000601800/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 19201,5 грн., з яких 12801 грн. за основним платежем та 6400,5 грн. штрафні санкції, за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкове повідомлення-рішення № 0000611800/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 24000 грн., з яких 16000 грн. за основним платежем та 8000 грн. штрафні санкції за порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями останні оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження.

За наслідками такого оскарження податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції вчинені позивачем на підставі укладеного із ТОВ "СК Техспецбуд" мали реальний характер, належним чином виконані та підтверджені первинними документами. Вказана угода ознак нікчемності не мала. Тому у позивача у зв'язку зі сплатою сум ПДВ у складі ціни отриманих за угодою робіт виникло право на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

ТОВ ВКФ "Альтернатива" 30.06.2009 року із Статутним територіально-галузевим обєднанням «Південна залізниця» укладений договір № П/НКВ-091012/НЮ, відповідно до якого підрядник ТОВ ВКФ "Альтернатива" зобовязується за завданням замовника - СТГО «Південна залізниця» на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами виконати комплекс робіт, а саме: проектно-кошторисні роботи згідно технічного завдання та роботи по обєкту: «Реконструкція системи гарячого водопостачання з використанням альтернативних джерел енергії в басейні, розташованому на території житлового будинку готельного типу в санаторії ім. М.В. Гоголя в м. Миргороді», а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх.

На виконання вказаного договору ТОВ ВКФ "Альтернатива" укладено договір з ТОВ "СК Техспецбуд" за № 1/ВЕ-31 від 01.07.2009 року про виконання загально-будівельної роботи з реконструкції системи гарячого водопостачання на альтернативні джерела енергії в басейні, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний прийняти та оплатити дану роботу.

В подальшому у виконання умов вказаної угоди від 01.07.2009 року позивачем отримано послуги від ТОВ "СК Техспецбуд", про що отриманий акт виконаних робіт № б/н від 14.07.2009 року на суму 76803,6 грн., у тому числі ПДВ - 12800,6 грн., та податкова накладна № 0714.002 від 14.07.2009 року на суму 76803,6 грн., у тому числі ПДВ - 12800,6 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, позивачем надані банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ СК "Техспецбуд" за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року, а саме: від 03.08.2009 року № 48 на суму 21000 грн., у тому числі ПДВ 3500 грн.; від 03.08.2009 року № 49 на суму 25803,6 грн. у тому числі ПДВ 4300,6 грн. Також підприємством позивача надано вексельну угоду з підприємством ТОВ СК "Техспецбуд" за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року на суму 30000 грн., з них ПДВ на суму 5000 грн.

Сума податку на додану вартість, що сплачена позивачем у виконання вказаної господарської угоди, включена ним до складу податкового кредиту за липень 2009 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, колегія суддів зазначає, що право на податковий кредит у позивача виникло в зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни робіт, що підтверджується наданими позивачем до суду договором, податковою накладною, актом виконаних робіт, банківськими виписками, вексельною угодою.

Стосовно порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що із досліджених у судовому засіданні актів виконаних робіт та кошторисної документації, вбачається відповідність їх вимогам законодавства, та можливість підтвердження ними реального виконання робіт.

Також, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, не приймає до уваги посилання відповідача на наявність письмових пояснень наданих до прокуратури м. Харкова від 17.02.2010 року громадянина ОСОБА_2, директора ТОВ "СК Техспецбуд", відповідно до яких, він не має відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ "СК Техспецбуд", функції директора та бухгалтера не виконував, статутний фонд підприємства не формував, угоди, податкові накладні та бухгалтерські документи від імені ТОВ СК "Техспецбуд" не підписував, печаткою не розпоряджувався, пошуком покупців та постачальників не займався, податкові декларації не підписував, до ДПІ не надавав, місце знаходження (юридична, фактична адреса) ТОВ "СК Техспецбуд" не відома, на посаду директора ТОВ СК "Техспецбуд" себе не призначав, не береться до уваги, оскільки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не надані вказані письмові пояснення.

Також, в акті перевірки не відображено інших підстав визнання нікчемними угод ТОВ ВКФ «Альтернатива» та ТОВ «СК Техспецбуд».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу суму податкового зобовязання в розмірі 24000 грн., з яких 16000 грн. - податок на прибуток та 8000 грн. - штрафні санкції за порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в обгрунтування правомірності визначення позивачу оскаржуваних податкових зобовязань посилається на нікчемність угод, укладених із ТОВ СК "Техспецбуд", з огляду на положення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч. 1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника.

Однак, колегією суддів встановлено, що договір між ТОВ ВКФ "Альтернатива" та ТОВ "СК Техспецбуд" укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Належне виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Тобто укладений договір мав реальний характер.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000601800/0 від 09.11.2010 року, № 0000611800/0 від 09.11.2010 року - неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ ВКФ "Альтернатива" документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року по справі№2а-3734/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011р. по справі№2а-3734/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11 липня 2011 р.