Ухвала суду № 21983471, 13.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13419/10/7/0170

13.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГорошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняРоманенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Південна цукрова компанія"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- ОСОБА_3, довіреність № 3/10 від 13.01.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 14.12.10 у справі № 2а-13419/10/7/0170

за позовом Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" (пр. Кірова/вул. Набережна, буд.54/24, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.Мате Залки буд.1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2010 року позовні вимоги Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0012261502/0 від 25 серпня 2010 року та № 0016471502/0 від 08 жовтня 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою, відповідач: Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 13 вересня 2011 року з апеляційною скаргою не погодилась, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Приватне підприємство "Південна цукрова компанія" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0012261502 / 0 від 25 серпня 2010 року та № 0016471502 / 0 від 08 жовтня 2010 року.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Південна цукрова компанія», про що складено акт № 10838/15-2/36693457 від 13.08.10 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Південна цукрова компанія », ЄДРПОУ 36693457 з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2010 року і червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «АПК«Улан »ЄДРПОУ 36371820».

За результатом проведення відповідачем перевірки ПП «Південна цукрова компанія»з питань повноти нарахування податку на додану вартість за липень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «АПК «Улан»ЄДРПОУ 36371820», ТОВ «Торговий дім «Строймаркет»ЄДРПОУ 36289/88 складений акт № 13839/15-2/36693457 від 27.09.10.

На підставі акту перевірки № 10838/15-2/36693457 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012261502/0 від 25 серпня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ПП «Південна цукрова компанія»з податку на додану вартість на загальну суму 1198142,30 гривень, з них за основним платежем 950930,00 грн., по штрафних санкціях 247212,30 гривень.

На підставі акту перевірки №13839/15-2/36693457 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016471502/0 від 08.10.10, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 923744,00 гривень, з них за основним платежем 710572,00 грн., по штрафних санкціях 213172,30 гривень.

Відповідно до висновків акту перевірки № 10838/15-2/36693457 відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за травень - червень 2010 року у сумі 950930грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до спати в бюджет у травні 2010 року у сумі 570263грн. та у червні 2010 року у сумі 380667,00грн.

Згідно акту перевірки № 13839/15-2/36693457 відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.5.1 та п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2010 року у сумі 710572грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до спати в бюджет у липні 2010 року у сумі 710572грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «АПК Улан»(продавець) 01.12.09 був укладений договір купівлі - цукру піску. За умовами договору, ціна на товар та його кількість визначається за домовленістю сторін на кожну партію товару окремо та фіксується у відвантажувальних та інших фінансових документах. Також договором встановлено, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару згідно до виставлених рахунків, якщо інше не оговорено договором.

Також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Строймаркет»(продавець) 01.05.10 був укладений договір купівлі - цукру піску. За умовами договору, загальна вартість товару, порядок розрахунків за товар вказуються у додатках окремо на кожну партію товару, що постачається.

ТОВ «Торговий Дім «Строймаркет»та ТОВ «АПК Улан»були виписані податкові накладні, на суму податкового кредиту з ПДВ, завищення якої позивачем встановлено актами перевірки.

Про поставку товару позивачу свідчать виписані постачальниками видаткові накладні.

З накладних, вбачається відвантаження товару ТОВ «АПК Улан»та отримання його ПП «Південна цукрова компанія»і здійснення перевезення товару (вантажу) залізничним транспортом.

Проведення розрахунків за поставлений товар підтверджується виписками банку.

Факт не складання контрагентами позивача податкових накладених не встановлений актами перевірки, а навпаки в актах вказано на те, що податкові накладні виписувалися контрагентами та направлялися позивачу.

В акті перевірки відсутні посилання, а з боку відповідача у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів допущення порушень при складенні вказаних податкових накладних.

Судом встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні вважаються первинними документами.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг, та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та контрагентами операцій спрямованих на незаконне заволодіння майном держави, без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначив наступне.

Зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 1.1. Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 №327, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Згідно з положень норм цього Порядку вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності правочинам, при цьому акти перевірки взагалі не містять жодних даних про укладені між позивачем та контрагентами договори та їх оцінку.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договорів або без посилання на відповідне рішення про визнання, таких договорів нікчемними.

Крім того, Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644 затверджено Правила оформлення перевізних документів, з яких вбачається, що накладні є супровідним документом при перевезенні вантажу.

Судом встановлено, що контрагентами оформлені накладні, які, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, вказують на фактичну поставку товарів позивачу.

Вказане свідчать про реальне постачання товару позивачу на виконання зобов'язань контрагента по укладеним між позивачем та контрагентам договорам.

Посилання відповідача в актах перевірки на обґрунтування встановлених порушень формування позивачем податкового кредиту з ПДВ відсутністю звітування контрагентів позивача до ДПІ, також через невизнання звітності, як податкової звітності, а також посилання на відсутність декларування контрагентами позивача податкових зобов'язань внаслідок проведених з позивачем операцій, оскільки між цими обставинами та встановленими діючим законодавством підставами для формування податкового кредиту з ПДВ немає причинного зв'язку, оскільки не визнання податкової звітності або ненадання її до контролюючого органу не може прямо вказувати на відсутність господарських операцій.

Суд зазначив, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок здійснювати при отриманні податкових накладних, та включенні на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту, контроль за наданням контрагентами до органів ДПІ податкової звітності або таких фактів, як визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів, наявність або відсутність включення контрагентами сум ПДВ до податкових зобов'язань, а також контролю за фактичним перерахуванням сум податку до бюджету. Невиконання продавцем - платником ПДВ своїх зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету, не подачі податкової звітності або невірного відображення в ній показників, не є підставою для позбавлення покупця - платника ПДВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням послуг у платника податку на підставі належним чином оформленої податкової накладної, якщо покупець виконав всі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в актах перевірки про недійсність правочинів з підстав здійснення позивачем та контрагентами операцій без мети реального настання правових наслідків, укладення правочинів, що суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення сум, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.10 у справі № 2а-13419/10/7/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 вересня 2011 р.

Головуючий суддяпідписН.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко