Ухвала суду № 21982569, 09.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4669/11/0170/21

09.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняМіщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"- Левицького Петра Миколайовича,

представника позивача, Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод"- Вовка Віктора Івановича,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 10.06.2011 у справі № 2а-4669/11/0170/21

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (вул. Проектна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96002)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2011 у справі №2а-4669/11/0170/21 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000870100 від 15.04.2011; також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 09.11.2011, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод", звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту у грудні 2010 року та у січні 2011 року включив його в розрахунок суми бюджетного відшкодування, який був поданий відповідачу разом із декларацією з податку на додану вартість за січень 2011 року. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на 30744,95 грн., про що прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що контрагенти виписували податкові накладні, а позивач сплачував кошти за придбаний товар. Всі господарські операції позивача підтверджуються документально.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем у лютому 2010 року подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року та розрахунок сум бюджетного відшкодування, згідно яких заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 5478115,00 грн.

Порядок отримання бюджетного відшкодування на момент формування податкового кредиту встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У період з 15.03.2011 по 28.03.2011 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась за грудень 2010 року.

За результатами проведення перевірки відповідачем складений Акт №125/07-00/05444546 від 04.04.2011 (а.с.95-128), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року на 30744,95 грн., яке покладене у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000870700 від 15.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 30745,00 грн. (а.с.178).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем були включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим, зокрема, від підприємств, що зазначені в акті перевірки (ТОВ "ІТЕР", ПП "Севелітстрой" та ТОВ "Елемер Україна"):від ТОВ "ІТЕР" отримано податкову накладну №10161201 від 16.12.2010 на загальну суму 24700,68 грн., у т.ч. ПДВ 4116,78 грн. (а.с.181); від ПП "Севелітстрой" отримано податкові накладні №1972 від 24.12.2010 на загальну суму 41395,94 грн., у т.ч. ПДВ 6899,32 грн.(а.с.183) та №1885 від 28.12.2010 на загальну суму 17319,90 грн., у т.ч. ПДВ 2886,65 грн. (а.с.184); від ТОВ "Елемер Україна" отримано податкові накладні №1049 від 15.12.2010 на загальну суму 95276,40 грн. у т.ч. ПДВ 15879,40 грн. (а.с.181) та №1053 від 16.12.2010 на загальну суму 5776,80 грн., у т.ч. ПДВ 962,80 грн. (а.с.182).

Отримання позивачем вищезазначених податкових накладних також підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010 (а.с.151,157-158).

Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не мав правових підстав на отримання податкового кредиту у грудні 2010 року та відповідно й на бюджетне відшкодування у січні 2011 року у частині взаємовідносин із ТОВ "ІТЕР", ПП "Севелітстрой" та ТОВ "Елемер Україна", оскільки ТОВ "ІТЕР" у грудні 2010 року були завищені податкові зобов'язання, у ТОВ "Елемер Україна" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності; у ПП "Севелітстрой" виявлено відсутність наміру створення правових наслідків, тобто угоди з ПП "Севелітстрой" носять фіктивний характер, крім того у ПП "Севелітстрой" були завищені податкові зобов'язання.

У відповідності до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Це положення кореспондується до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, який на момент подачі декларації за січень 2011 року, в якій заявлено про бюджетне відшкодування сум ПДВ, вже набрав чинності.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З акту перевірки не вбачається, що вказані податкові накладні були заповнені з порушенням зазначених вимог Закону про ПДВ, не наведено перелік реквізитів, які не відповідають вимогам Закону. Дослідивши вказані податкові накладні суд також не вбачає, що при їх складенні були порушені вимоги діючого законодавства.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем. До матеріалі справи залучені належним чином завірені копії платіжних доручень.

Крім того відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 рокуна 30744,95 грн. та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2011 у справі № 2а-4669/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська