Ухвала суду № 21982427, 08.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6004/11/0170/25

08.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет"- ОСОБА_2, довіреність № 25 від 23.05.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 19.07.11 у справі № 2а-6004/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" (вул. Будівельників, 3, Гурзуф, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

до Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняї

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0000921701 від 20.04.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Пріоритет” податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 13872,00грн., штрафні санкції-3468,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 31.01.2011 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101701\0, згідно якому Товариству з обмеженою відповідальністю “Пріоритет” збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 20808,00грн., у тому числі: основний платіж-13872,00грн., штрафні санкції- 6936,00грн. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення № 0000101701\0 було скасоване в частині застосування штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3468,00грн. та 20.04.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000921701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб усього на суму 17040,00грн., у тому числі: основний платіж -13872,00грн., штрафні санкції-3468,00грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13872,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3468,00грн. став акт №13\171-1\32169835\1 від 12.01.2011 позачергової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю на підприємстві за період з 01.08.2009 по 22.10.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 21, 24, 48 Кодексу законів про працю в Україні, абз. 1, 4, 7 статті 43 та абз. 2-3 статті 8 Конституції України, статті 5 Закону України “Про оплату праці” та пункти 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України 07.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині праці найманих працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підприємстві без оформлення всіх необхідних при прийнятті на роботу документів і ведення трудових книжок співробітників та сплати заробітної плати з порушенням дотримання вимог законодавства про працю на підприємстві, що сприяло заниженню податку з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді усього на 13872,00грн.

Відповідно до підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (якій був діючим в періоді, за який проводилась перевірка), особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Як вбачається з акту перевірки висновки про порушення позивачем трудового законодавства були зроблені відповідачем на підставі матеріалів перевірки відділу податкової міліції міста Ялта, яка була проведена на підставі звернень громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в яких вони повідомляли, що працювали на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю “Пріоритет” з серпня 2009 року по липень 2010 року, отримували заробітну платню, однак при прийнятті їх на роботу всі потрібні документи оформлені не були, трудові книжки не велись.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб зі сплаченої ним заробітної плати найманим працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в сумі 92480,грн., оскільки, з акту перевірки від 12.01.2011 вбачається, що для підтвердження факту порушення позивачем податкового та трудового законодавства відповідачем були використані лише звернення самих нібито працівників Товариства з обмеженою відповідальністю “Пріоритет” та їх пояснення, відібрані слідчим податкової міліції, що є порушенням пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005, оскільки факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для прийняття рішення про визначення суми податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт знаходження: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Пріоритет”, тривалість цих відносин, а також розмір оплати їхньої праці, був встановлений лише з їхніх слів.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що поясненння були відібрані працівником податкової міліції лише у ОСОБА_3, в яких вона не стверджує, що знаходилась в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Пріоритет”, а лише зазначила, що працювала замість свого чоловіка та отримувала за нього заробітну платню, а також пояснень ОСОБА_5, в яких той зазначив, що він працював бригадиром, до складу його бригади також входили: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, та всі вони отримували неофіційну заробітну платню в сумі 120,00грн.в день. Але у всіх цих осіб, які нібито працювали на підприємстві, особистих пояснень взагалі відібрано не було.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно розпискам цього ж ОСОБА_5 від 28.12.2010 та ОСОБА_3 від 10.11.2010, про наявність яких мається посилання в акті перевірки про те, що вони не працювали на цьому підприємстві та не мають претензій до його директора. Також були відібрані пояснення у ОСОБА_9, що працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Пріоритет”, в яких він пояснив, що чоловік ОСОБА_3 дійсно працював на підприємстві, був офіційно працевлаштований та отримував заробітну платню, а щодо його дружини, а також ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, то вони в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Пріоритет” ніколи не працювали, ніяких договорів на надання послуг з ними не укладалось. Аналогічні пояснення були надані головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю “Пріоритет”.

Слід зазначити, що поясненням цих посадових осіб підприємства взагалі не була надана ніяка оцінка при проведення перевірки позивача та з незрозумілих причин, які також не викладені в акті, надана перевага поясненням ОСОБА_5 Ніяких первинних документів, які б могли підтвердити той факт, що ці особи дійсно працювали на підприємстві, як довго вони на ньому працювали та в якому саме розмірі отримували винагороду за свою працю, під час проведення перевірки виявлено не було та всі ці обставини були встановлені лише зі звернень цих осіб до податкової інспекції та письмових пояснень ОСОБА_5

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того факту, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дійсно працювали в Товаристві з обмеженою відповідальінстю “Пріоритет”, тривалість їхнього знаходження з цим підприємством в трудових відносинах, а також факту виплати позивачем грошей цим фізичним особам та в якому розмірі.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про притягнення постановами Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2011 до адміністративної відповідальності головного бухгалтера та директора підприємства, оскільки з наданих відповідачем постанов Ялтинського міського суду від 15.03.2011 взагалі не вбачається, яке саме діяння було вчинено ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відносно яких осіб та коли саме, а отже ніяких фактів, які б мали преюдиційне значення для спору, що розглядається у даній справі, ними не встановлено.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2011 було прийнято без дотримання принципів обґрунтованості, безсторонності та добросовісності, на підставі лише письмових звернень та свідчень фізичної особи, яка не попереджається про будь-яку відповідальність за свої неправдиві пояснення, без врахування пояснень інших осіб, а тому воно не відповідає вимогам закону, тому правомірно визнано судом протиправним і скасовано.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 13872,00грн., та і застосування фінансових санкцій в сумі 3468,00грн слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у міста Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011 у справі № 2а-6004/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 14 листопада 2011 року