Ухвала суду № 21982349, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8079/10/13/0170

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Технойод"- ОСОБА_2, довіреність № 1/5СП від 10.01.11

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Технойод"- ОСОБА_3, довіреність № 1/4СП від 10.01.11

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Технойод"- ОСОБА_4, довіреність № 1/3СП від 10.01.11

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - ОСОБА_5,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 26.05.11 у справі № 2а-8079/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Технойод" (вул. Заводська, 86, місто Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технойод»задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 28.05.2010 №0000382301/0.

На зазначене судове рішення від Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що28.05.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового кредиту наступних періодів) з податку на додану вартість усього у розмірі 905310,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року 219986,00 грн., вересень 2009 року 165646,00 грн., листопад 2009 року 334677,00 грн., лютий 2010 року 334677,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного з податку на додану вартість усього у розмірі 905310,00 грн. став акт №844/2301/31331757 від 21.05.2010 невиїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство “Технойод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок за серпень, вересень, листопад 2009 року та лютий 2010 року, що декларувалось за липень-листопад 2009 року та січень 2010 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, не підтверджених митними деклараціями по податку на додану вартість без додержання вимог пункту 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, платником податку занижено базу оподаткування операція по ставці 20% на 4741062,00 грн., що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період на 790177,00 грн. Сума за січень 2010 року 1382607,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 230434,00 грн. включена у податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року безпідставно, оскільки у попередніх періодах безпідставно включені до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів, не підтверджених митними деклараціями по податку на додану вартість. Безпідставно включені до складу податкового кредиту податкові накладні (вантажно-митні декларації) починаючи з серпня 2009 року по січень 2010 року, що видані "RIROIL SARL”, що не відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість. В порушення пунктів 7.7.1., 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування за період, що перевірявся 905310,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2009 року 219986,00 грн., вересень 2009 року 165646,00 грн., 3596,00 грн., жовтень 2009 року 149040,00 грн., лютий 2010 року 334677,00 грн.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Бюджетного відшкодування це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі (підпункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 стаття 7 Закону).

Як свідчать матеріали справи, 22.05.2009 між позивачем та нерезидентом - підприємством RIROIL SARL, Швейцарія, Женева, був укладений контракт №RIR-004/09 з постачання йоду дрібнокристалічного швидкорозчинного зі змістом основної речовини 90% у кількості 6МТ, загальною вартістю 144000,00 дол. США, ціна за 1 тону 24000,00 дол. США, відвантажується після 100% передоплати. Вантажовідправник ТОВ “Айзер Йод”(Азербайджан). 23.06.2009 між тими ж сторонами був укладений контракт тотожного змісту на придбання йоду дрібнокристалічного у кількості 50МТ за ціною 24000,00 дол. США за 1 тону, на загальну вартість 1200000,00 дол. США.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих позивачем вантажних митних декларацій за липень, серпень, жовтень 2009 року на січень 2010 року було імпортовано 27 тон вантажу на загальну суму 5103057,60 грн. (податок на додану вартість 1020611,52 грн.). Зазначені ВМД відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за липень, серпень, жовтень 2009 та січень 2010року, за якими зазначені суми включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно наданих позивачем платіжних доручень та підсумкових виписок з банку від позивача на користь нерезидента були перераховані грошові кошті в іноземній валюті на загальну суму 648000,00 дол. США з призначенням платежу: переоплата за контрактами №RIR-004/09, №RIR-005.

За виробничими звітами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технойод»з виготовленню йоду реакт.м. “Ч” з йоду дрібнокристалічного, згідно яких витрати йоду 90% на виробництво за липень-листопад 2009 та січень-лютий 2010 склали 2625,25 кг. Згідно виписок з розрахункового рахунка позивача за липень 2009 лютий 2010 року їм було сплачено за митне оформлення 1024500,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технойод»було заявлено бюджетне відшкодування за серпень 2009 року у сумі 248520,00 грн., за вересень 2009 року 165646,00 грн., за листопад 2009 року 185001,00 грн., за лютий 2010 року 334677,00 грн. Отже, позивачем до податкового кредиту липня, серпня, жовтня 2009 року та січня 2010 року обґрунтовано включені суми податку на додану вартість, що підтверджено вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що постачання та використання товару у господарської діяльності підприємства підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Згідно наданих платіжних документів позивачем був сплачений податок на додану вартість в серпні 2009 року 219986,00 грн., вересні 2009 року 165646,00 грн., листопад 2009 року 185001,00 грн., лютому 2010 року 334677,00 грн.

Зазначене підтверджується висновок експерта від 31.03.2011 №3896 по справі.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість»регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування та не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У підпункті 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не повязане зі сплатою податку на додану вартість постачальником отримувача бюджетного відшкодування.

Помилковими визнаються доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованого зменшення бюджетного відшкодування позивача за серпень, вересень, листопад 2009 року, лютий 2010 року, оскільки відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Слід зазначити, що єдиною підставою для невизнання розміру бюджетного відшкодування є інформація, що отримана відповідачем через управляння міжнародних звязків Державної податкової адміністрації України від 11.03.2010 №4922/7/12-0327 від компетентних органів Швейцарської Республіки про відсутність факту реєстрації фірми нерезидента компанією RIROIL SARL, Швейцарія, місто Женева в державних органах Швейцарської Конфедерації. На думку відповідача, товари вважаються імпортованими платником податку в разі, якщо їх імпортзасвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з вимогами Інструкції “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 у графі 2 вантажної митної декларації зазначається відправник. Отже, в указаній графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є відправником названого у вантажній митній декларації товару. Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в порушення приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, акт перевірки не містить ні якої доказової інформації стосовно того, що відправник, який зазначений у ВМД (форма МД-2), а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Азер Йод” не знаходиться за зазначеним у ВМД місцезнаходженням, а саме Азербайджан, місто Баку, вул. А.Джаміля, 64/66. Матеріали справи не надають підстав сумніватися у достовірності наведеної у графі 2 ВМД форма МД-2 інформації, стосовно відправника товару.

Матеріалами справи підтверджено, що до 27.10.2009 компанія "Ріроіл Сарл" мало правоздатність та належних обсяг дієздатності для проведення операцій з постачання товарів позивачу.

Судова колегія вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи, на підставі яких проводилося постачання, а саме інвойси, були складені дієздатною юридичною особою, і цій факт підтверджується матеріалами справи, то у відповідача не було законних підстав для сумніву стосовно належної особи постачальника.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не доведено підстав, за яким відправник Товариство з обмеженою відповідальністю “Азер йод”, повинен був зазначити у додатку МД-6 найменування постачальника, інше ніж те, що зазначено у інвойсі, а надані позивачем письмові пояснення щодо правомірного включення до податкового кредиту липня, серпня, жовтня 2009 року та січня 2010 року суми податку на додану вартість, що підтверджено вантажними митними деклараціями та платіжними дорученнями, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2011 у справі № 2а-8079/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 07 листопада 2011 року