Ухвала суду № 21982327, 26.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2852/11/0170/12

26.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняМіщенко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 21.04.2011 у справі № 2а-2852/11/0170/12

за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" (вул. Промислова, 3, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 у справі № 2а-2852/11/0170/12 позовні вимоги Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0001131503/0 від 08.09.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн.; №0001331503/0 від 04.11.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1114,28грн.; №0001491503/0 від 08.12.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 26.10.2011 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, відповідач до початку судового засідання про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Республіканське підприємство "Джанкойське "Міжрайпаливо", звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим за позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що 25.08.2010, 21.10.2010, 25.11.2010 посадовими особами відповідача були проведені документальні невиїзні перевірки позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.10.2007 по 25.08.2010, за період з 30.01.2008 по 22.10.2010, за період з 31.03.2008 по 25.11.2010. В результаті перевірок були складені акт №291/15-03/01884567 від 25.08.2010 (а.с. 9), акт №558/15-03/01884567 від 21.10.2010 (а.с. 10), акт №718/15-03/01884567 від 25.11.2010 (а.с. 11), в яких зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі по тексту - Закон України №2181). На підставі вказаних актів відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 прийняти податкові повідомлення-рішення №0001131503/0 від 08.09.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 908,10грн. (а.с. 12), №0001331503/0 від 04.11.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1118,58грн. (а.с. 13), №0001491503/0 від 08.12.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 453,02грн. (а.с. 14).

Суд позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку передбачались Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що податкові зобовязання з земельного податку за вказаний вище період були сплачені своєчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.18-22, 35). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не оспорювалося позивачем, що він має заборгованість з земельного податку, а саме за грудень 2007 року у розмірі 856,00грн.

У своєму письмовому поясненні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень: №125 від 29.06.2010 на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за травень 2008 року, №150 від 29.07.2010 на суму 1000,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за липень 2008 року, №170 від 30.08.2010 на суму 1144,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за серпень 2008 року, №182 від 29.09.2010 на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за вересень 2008 року, №215 від 29.10.2010 на суму 1072,00грн. за призначенням платежу: податок за землю за жовтень 2008 року були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості заборгованості позивача по розрахункам №653 від 30.01.2007 та №1177 від 30.01.2008 (а.с. 84-85).

Крім того, стосовно заборгованості позивача з податку на землю за грудень 2007 року, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в рахунок погашення цієї заборгованості відповідачем були спрямовані кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення з податку на землю з податку на землю №666314 від 29.09.2010 на суму 948,00грн. з призначенням платежу: згідно виконавчого листа №2-10/11003-2006 від 30.10.2006 (а.с. 95).

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Отже за наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, враховуючи призначення платежу, зазначеного у наданих позивачем платіжних дорученнях, судова колегія зауважує, що узгоджені податкові зобовязання з земельного податку за вересень-листопад 2007 року та січень-березень 2008 року сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі за виключенням зобовязань з земельного податку за грудень 2007 року, проте, відповідачем, неправомірно було включено в рахунок погашення цієї заборгованості грошові кошти, сплачені за платіжним дорученням із іншим призначенням платежу, а отже штрафні санкції, нараховані відповідачем за несвоєчасну сплату заборгованості за вищезазначений період є безпідставними.

Відтак, висновки перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставними, відповідно неправомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим №0001131503/0 від 08.09.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 908,10грн.; №0001331503/0 від 04.11.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1114,28грн.; №0001491503/0 від 08.12.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 453,02грн. прийняті протиправно, у звязку з чим підлягають скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 у справі № 2а-2852/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська