Ухвала суду № 21979145, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 36034/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Гулида Р.М.

при секретарі судового засідання:Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Новоселицької МДПІ на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у справі за позовом Новоселицької МДПІ до приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» про стягнення коштів,

встановила:

У жовтні 2010 року Новоселицька МДПІ звернулася з позовом до приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» про стягнення коштів.

Позивач вказував, що ними проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень-червень 2010 року за результатами якої складено акт №826/23/32626146 від 17.09.2010 року.

Даним актом встановлені наступні порушення: відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 108353 грн.; відповідно до п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що відповідач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 547141 грн., а саме: за травень 2010 року в сумі 335185 грн., за червень 2010 року в сумі 211956 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 30.06.2010 року в сумі 5887695 грн. внаслідок порушення п. 5.12.5 наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

23.09.2010 року начальником Новоселицької МДПІ прийнято рішення про визначення податкового зобовязання із застосуванням звичайних цін за №735/23 яким відповідачу визначено супу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 151694,20 грн.

Оскільки, наказом ДПА України №756 від 31.12.2009 року передбачено, що податкові зобовязання, визначені із застосуванням звичайних цін, сплачуються до бюджетів (державних цільових фондів) на підставі судового рішення, позивач звернувся до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Новоселицькою МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень-червень 2010 року за результатами якої складено акт №826/23/32626146 від 17.09.2010 року.

Даним актом встановлені наступні порушення: відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 108353 грн.; відповідно до п. 4.1 ст. 4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що відповідач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 547141 грн., а саме: за травень 2010 року в сумі 335185 грн., за червень 2010 року в сумі 211956 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 30.06.2010 року в сумі 5887695 грн. внаслідок порушення п. 5.12.5 наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Встановлено, що основним видом діяльності підприємства є імпорт вантажних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України.

Підприємством база оподаткування визначалася, виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, відповідно поданих до митного оформлення товаро-супровідних та комерційних документів (контрактів, інвойсів), висновків експертного дослідження спеціаліста-товарознавця.

Так, пункт 4.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно п. 1.20, 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.2 Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом N 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Податковий орган не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону №334 передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби від 09.07.1997 № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними і якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається, виходячи з продажної вартості товару. Доказів протилежного судом не здобуто.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та не обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Новоселицької МДПІ залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.10.2010 року без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

Р. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2012 року