Ухвала суду № 21979144, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 36079/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Гулида Р.М.

при секретарі судового засідання:Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року у справі за позовом ДПІ у м. Рівне до приватного підприємства торгово-виробничої фірми «Чари», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеметалобуд» про стягнення коштів ,

встановила:

У липні 2009 року ДПІ у м. Рівне звернулася з позовом до приватного підприємства торгово-виробничої фірми «Чари», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеметалобуд» про стягнення коштів.

Позивач вказував, що ними проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства торгово-виробничої фірми «Чари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт №109/23-100/225556169 від 10.02.2009 року.

Даним актом встановлено, що між відповідачами в усній формі укладено договори на поставку товарів, за умовами яких останній ТзОВ «Рівнематалобуд» продало ПП ТВФ «Чари» у серпні-вересні 2008 року металопродукцію на загальну суму 464060,26 грн.

Вважаючи, що дані договори є нікчемними, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільству, оскільки дії сторін були спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді отримання податкової вигоди бюджетного відшкодування ПДВ, позивач звернувся до суду та просив стягнути в дохід держави з ПП ТВФ «Чари» вартість отриманих від ТзОВ «Рівнеметалобуд» товарно-матеріальних цінностей у сумі 464060,26 грн.; з ТзОВ «Рівнеметалобуд» кошти отримані від ПП ТФВ «Чари» у сумі 464060,26 грн. на виконання договору поставки товарно-матеріальних цінностей.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства торгово-виробничої фірми «Чари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008 року про що складено акт №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року.

З акту вбачається, що на підставі укладених в усній формі договорів з даним контрагентом, ПП ТВФ "Чари" віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" на загальну суму поставки 464060,26 грн., в тому числі ПДВ - 77343,27 грн. Актом перевірки зафіксовано наявність первинних документів з обліку вказаних господарських операцій, а саме: накладних, податкових накладних та платіжних доручень. Також констатовано, що отримані матеріали оприбутковані ПП ТВФ "Чари" на рах.205 "Сировина і матеріали", і в подальшому на суму 371014,92 грн. списані на будівництво торгово-виробничої бази, а залишок матеріалів на суму 15701,56 грн. обліковується.

позивачем було направлено лист керівнику товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" щодо підтвердження взаємовідносин по взаєморозрахунках з ПП ТВФ "Чари".

Судом встановлено, що укладені між ПП ТВФ "Чари" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" договори на поставку товарів недійсними в судовому порядку не визнавались. Відтак, податковий орган жодних правових підстав для висновків про недодержання вказаними субєктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, не мав.

Відповідно до вимог ст.207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони та відповідно до вимог ст.181 ГК України, якою допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, правочини з поставки металопродукції між ПП ТВФ "Чари" та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рівнеметалобуд" вчинені у письмовій формі.

Пред'явлені до перевірки та надані відповідачами суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що фактично укладені між відповідачами угоди виконувались і висновок про те, що вони укладались не для настання певних юридичних наслідків не відповідає фактичним обставинам по справі.

Долученими до матеріалів справи копіями накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних повністю підтверджено той факт, що ТОВ "Рівнеметалобуд" на момент продажу металопродукції ПП ТВФ "Чари" мало таку металопродукцію в необхідному асортименті в наявності.

Копіями актів використання матеріалів при будівництві 1 Блоку реконструкції з добудовою торгово-виробничої бази по вул. Соборній, 444а в м.Рівне, як і висновками ревізорів ДПІ, зафіксованими в акті перевірки №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року, повністю підтверджено той факт, що отриману від ТОВ "Рівнеметалобуд" металопродукцію ПП ТВФ "Чари" використало у власній господарській діяльності.

Податковий кредит відповідача ПП ТВФ "Чари" сформовано на підставі виписаних ТОВ "Рівнеметалобуд" податкових накладних, що були видані в рамках оформлення господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку його сторін. На момент видачі податкових накладних і на сьогоднішній день, ТОВ "Рівнеметалобуд" являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Крім того слід зазначити, що доводи позивача суперечать закладеним в ст.. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки одна із сторін договору не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.

Господарські операції ПП ТВФ "Чари" з контрагентом - ТОВ "Рівнеметалобуд" належним чином відображені у його податковому обліку. Доводи позивача про подання ТОВ "Рівнеметалобуд" декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року без розшифровки сум своїх податкових зобовязань та податкового кредиту, не доведені ним документально, та не мають значення для справи, оскільки невиконання контрагентом за договором свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента, а не є підставою для кваліфікації укладених з ним правочинів, як нікчемних.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції податкового органу щодо визначення правочинів укладених між відповідачами, як таких, що мали мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та не обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року у справі №2а-5269/09/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

Р. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2012 року