Ухвала суду № 21979099, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 31125/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДДСА - Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДДСА - Україна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ДДСА - Україна» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2010 року за № 0000052200/4 на суму 94322,03 грн. та № 00001322132200/4 на суму 693,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору комісії, укладеного з іноземним контрагентом, ним було перераховано кошти в сумі 70000 євро на придбання майна. 26.11.2009 року комісіонером було повернуто 35000 євро, а товар не придбано та не ввезено на митну територію України. При цьому вважає, що жодним чином не порушено вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо граничного терміну імпорту товару (180 календарних днів з дня оплати), оскільки в даному випадку позивачем зовнішньоекономічний контракт не укладався, а імпортна операція не здійснювалась. Крім того, на думку позивача, підставою для скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій є те, що перевірка проведена неправомірно, оскільки позивач згоди на проведення позапланової перевірки не дав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем було укладено зовнішньоекономічний договір - договір комісії за яким товар, після оплати його вартості не був імпортований на митну територію України в межах 180-денного граничного строку його поставки.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ТОВ «ДДСА - Україна», який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що в розумінні ст.1016 ЦК України не укладав зовнішньоекономічного контракту, а також підставою для скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій є також те, що перевірка проведена неправомірно, оскільки позивач згоди на проведення позапланової перевірки не дав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова в період з 26.01.2009 року по 30.01.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДДСА - Україна» з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР. Результати перевірки оформлено 02.02.2009 року актом за № 44/22-0/34857363.

Позивач вважає, що дана перевірка проведена відповідачем в супереч вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, що він не давав згоди на її проведення.

З цим не можна погодитись, оскільки ст. ст. 11-1 вказаного Закону України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Листом від 15.12.2008 року ТзОВ «ДДСА - Україна» повідомило начальнику ДПІ у Личаківському районі м. Львова, що надає копії документів стосовно виконання умов договору комісії від 23.04.2008 року, укладеного з ЗАТ Литви та Данії «ДЦСА-Каунас» на придбання майна та не заперечує стосовно проведення перевірки по виконанні умов даного договору.

26.01.2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова отримано вказаний лист та дана перевірка була проведена після отримання цього звернення, а акт складено 02.02.2009року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач жодними доказами не навів, які саме його права чи інтереси як платника податків були порушені у зв'язку із порушенням процедури призначення перевірки, яка, на його думку, мала місце та як це вплинуло на достовірність встановлених фактів та законність оскаржуваних рішень.

При цьому вказаною перевіркою встановлено, що комісіонер 35000 євро станом на 30.01.2009 року комітенту не повернув, тому має місце дебіторська заборгованість перед ТзОВ «ДДСА - Україна». Проте товар на митну територію України в межах 180-денного граничного строку поставки на митну територію України не поступив. Правовою підставою рішення від 05.08.2010 р. № 0000052200/4 на суму 94322,03 грн. та № 00001322132200/4 на суму 693,54 грн. стало порушення ст. 2 та 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Згідно з ст.2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензій Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Суд першої інстанції встановив, що 23.04.2008 року між ТзОВ «ДДСА - Україна» (комітент) та ЗАТ Литви та Данії «ДДСА-Каунас» (комісіонер) було укладено договір комісії. Згідно п. 1 Договору Комісіонер зобов'язується за дорученням та за рахунок Комітента, але від власного імені придбати майно (нове обладнання виробничого призначення - автоматична піддона лінія). Ціна майна не більше 70000 євро.

Згідно укладеного контракту ТзОВ «ДДСА - Україна», як комітент, перерахував платіжним дорученням № 1 від 24.04.2008 року ЗАТ Литви та Данії «ДЦСА-Каунас» 70000 євро.

26.11.2008 року ЗАТ Литви та Данії «ДДСА-Каунас», як комісіонер, у зв'язку з невиконанням вимог контракту повернув комітенту 35000 євро., а решта суми не повернута через неплатоспроможність.

При цьому позивач вважає, що ним не було порушено ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР щодо граничного терміну імпорту товару, оскільки ТзОВ «ДДСА - Україна» не укладало зовнішньоекономічний контракт, відповідно не здійснював імпортної операції, що в даному випадку є необхідною умовою для встановлення порушення та застосування пені.

Суд першої інстанції вірно вказав, що дане твердження позивача суперечить положенням ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", де зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Тому договір комісії на придбання майна від 23.04.2008 року, як такий укладений між юридичною особою, одна з яких створена та існує згідно законодавства України - ТзОВ «ДДСА - Україна», а друга належним чином створена та існує згідно законодавства Литви - ЗАТ Литви та Данії «ДДСА-Каунас».

Що стосується покликання позивача на положення ст.1016 ЦК України то необхідно відмітити, що Цивільний кодекс України не є законом, який визначає поняття зовнішньоекономічного договору чи регламентує порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні імпортних операцій, оскільки таким є Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Зважаючи на наведе, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в тому, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова правомірно встановлено в діях ТзОВ «ДДСА - Україна» склад правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

У відповідності до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність дій та прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДДСА - Україна» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року у справі№2а-3086/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 09.03.2012р.