Ухвала суду № 21979085, 06.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. Справа № 30714/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича т. В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року у справі за позовом приватної фірми «АТС» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватна фірми «АТС» звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.05.2010 року за №0001022399/0 та № 0001032399/0, якими податковий орган визначив позивачу податкові зобов'язанні зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 39 783грн. та зі сплати податку на додану вартість в загальній сумі 31825,50грн. відповідно.Позовні вимоги обгрунтовано тим, що надання в акті перевірки податковим органом правочинам ПФ «АТС» з підприємцем ОСОБА_3 статусу нікчемних суперечить нормам чинного законодавства та обставинам справи, оскільки дане обґрунтування зроблено на підставі висновків про нікчемність угод, укладених ОСОБА_3 по ланцюгу постачання. Також на момент вчинення правочинів, як і на момент розгляду справи судом підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та платника податку на додану вартість. Окрім цього всі операції по придбанню товарів у СПД ОСОБА_3 є реальними та підтвердженні як первинними документами так і документами про подальшу реалізацію придбаних груп товарів покупцям.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року задоволено позовні вимоги .

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач Луцька ОДПІ, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що контрагент позивача - підприємець ОСОБА_3 виписувала документи на реалізацію товарів, які були раніше придбані по недійсних податкових накладних у суб'єктів господарської діяльності, що на час здійснення операцій були або ліквідовані, або проходила ліквідаційна процедура, а тому правочини на придбання позивачем товару в ОСОБА_3 є нікчемними, тобто не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відповідно податковим органом правомірно проведено коригування показників декларацій про прибуток підприємства та з податку на додану вартість за такими операціями.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

В період з 30.04.2010 року по 11.05.2010 року працівниками ДПА у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ «АТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_3 за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. Результати перевірки оформлено актом 14.05.2010 року №578/35- 111/13363655.

При цьому встановлено порушення ПФ «АТС» вимог п.1.31 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 37238 грн.; п.1.4 ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 29790 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 31.05.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0001022399/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39783 грн., в тому числі 26522 грн. основного платежу та 13261грн. штрафних санкцій; №0001032399/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31825,50 грн., в тому числі 21217грн. основного платежу та 10608,50 грн.

ДПА у Волинській області за вказаним актом перевірки встановила нікчемність правочинів, укладених між ПФ «АТС» та підприємцем ОСОБА_3 на підставі висновків акту перевірки СПД ОСОБА_3 від 24.09.2009 року.

Дані висновки вмотивовано тим, що згідно інформації із Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту додатку 5 поданих до податкового органу декларацій з ПДВ за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року встановлено, що СПД ОСОБА_3 придбано продукцію у суб»єктів господарювання з ознаками сумнівності, зокрема у Розділі 2 «Податковий кредит» остання відносила суми по господарських операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки сумнівності, а саме: ПП «АСТАРК», ТзОВ «С.К.С.-ТЕХПРОМ», ТзОВ «КАТЕХ 3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД». Окрім цьому дані юридичні особи припинені або ліквідовані в зв'язку з процедурою банкрутства, у вищезазначених суб»єктів господарювання свідоцтва платника ПДВ анульовані у 2005 - 2006 роках, а тому податкові накладні виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/3037 вважаються недійсними.

При цьому ДПА у Волинській області за вказаним актом перевірки лише констатується факт, що угоди між ОСОБА_3 та ПФ «АТС» є нікчемними, оскільки зроблено висновок про нікчемність угод, укладених СПД ОСОБА_3 з ПП «Астарк», ТзОВ «С.К.С.-ТЕХПРОМ», ТзОВ «КАТЕХ 3» та ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД», тобто жодного правового обґрунтування, крім припущень, що угоди на придбання ОСОБА_3 в зазначених суб'єктів господарювання товарів є протиправними і відповідно протиправними є й угоди на подальшу реалізацію такого товару будь-яким контрагентам (в тому числі й ПФ «АТС»), акт перевірки від 14.05.2010 року не містить.

Одночасно суд першої інстанції вірно зазначив, що в акті перевірки зроблено посилання на факти, які суперечать один одному, а саме, що всі товари у ПП «Астарк», ТзОВ «С.К.С.-ТЕХПРОМ», ТзОВ «КАТЕХ 3» та ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД» підприємцем ОСОБА_3 придбані в період з березня 2008 року по лютий 2009 року включно, в той час як правовідносини щодо придбання груп товарів між СПД ОСОБА_3 та ПФ «АТС» тривали в період з січня 2007 року по лютий 2008 року. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом виїмки документів, що свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини ПФ «АТС» та приватного підприємця ОСОБА_3 від 26.04.2010 року - всі вилучені видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення датовані починаючи з 12.01.2007 року та закінчуючи 15.02.2008 року.

Проте, відповідачем даної обставини не було враховано при винесенні податкових повідомлень-рішень та при розгляді заперечення від 19.05.2010 року на акт перевірки, що і послугувало головною причиною для донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Одночасно необхідно вказати, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Цих доказів стороною відповідача суду не надано.

Під час проведення перевірки ПФ «АТС» було дано всі первинні документи і цього не спростовує сторона відповідача, якими оформлялось придбання у підприємця ОСОБА_3 товарів, в тому числі й податкові накладні, на підставі яких було віднесено до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 29790грн., жодних зауважень до яких не було зафіксовано в акті перевірки.

Також на вимогу суду ПФ «АТС» надано докази (видаткові накладні, платіжні доручення, накладні, довіреності на отримання товару), що свідчать про подальшу реалізацію придбаних в підприємця ОСОБА_3 товарів, а саме ВАТ «Волиньобленерго», ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», КП «Луцькводоканал».

Аналізуючи обставини справи та положення п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР та пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення до валових витрат ПФ «АТС» витрат в сумі 148954 грн. та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну сум 29790грн. по правочинах з підприємцем ОСОБА_3

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Окрім цього суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Волинський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року у справі№2а-1671/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 09.03.2012р.