Ухвала суду № 21978713, 24.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2012 р. Справа № 123023/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судового засідання:Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «БК-ВІВАТ» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року про закриття провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «БК-ВІВАТ» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій,

встановив:

У червні 2011 року позивач ПП «БК-ВІВАТ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Сихівському районі м. Львова, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки № 825/23-209/35721053 від 28.04.2011 р. незаконних висновків про завищення ПП «БК-ВІВАТ» податкового зобовязання в сумі 464630,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 420985,00 грн., а також висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Провадження по адміністративній справі відкрито ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року закрито провадження у справі за вищезгаданим позовом.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 08.09.2011 року не погодився позивач і подав апеляційну скаргу. Вважає апелянт ухвалу суду такою, що винесена за неповного зясування обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки визнання протиправними дій по викладенню в акті перевірки висновків є по суті визнанням неправомірним самого акта перевірки. Апелянт зазначає, що у випадку, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними. Також звертає увагу, що закриваючи провадження по справі, з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, судом не розяснено позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Просить апелянт скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року та направити справу на новий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Суд першої інстанції свою ухвалу від 08.09.2011 року про закриття провадження у справі обґрунтував тим, що оскаржуваний акт перевірки № 825/23-209/35721053 від 28.04.2011 р. не є рішенням субєкта владних повноважень індивідуальної дії, оскільки не носить обовязкового характеру для позивача, відтак заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З висновками суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження в адміністративній справі не погоджується суд апеляційної інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Однак при винесенні ухвали від 08.09.2011 р., судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог КАС України.

Так, відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 6 КАС України гарантовано право особи (крім субєкта владних повноважень) в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо ця особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Субєкт же владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Із вищенаведених правових норм є очевидним висновок про те, що особа, яка не є субєктом владних повноважень, не обмежена у праві на звернення до адміністративного суду із вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, якщо вважає, що субєкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій порушив її права, свободи або інтереси.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач ПП «БК-ВІВАТ» у заявленому позові просить визнати протиправними, тобто оскаржує, дії відповідача, як субєкта владних повноважень. Оскільки такі дії були вчинені відповідачем при здійсненні владних управлінських функцій, тобто в процесі проведення позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, тому, оскарження таких дій може бути предметом розгляду адміністративного суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції, яка винесена за результатами неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушеннями норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «БК-ВІВАТ» задоволити.

Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року про закриття провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «БК-ВІВАТ» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий:В.В. Гуляк

Судді:В.Я. Макарик

І.М. Обрізко

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.02.2012 року.