Ухвала суду № 21978075, 29.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 46141/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.08.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Авентіс ЛТД» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова № 0002302302/3/21535 від 16.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 1129747 грн. 50 коп., в тому числі 753165 грн. за основним платежем та 376582 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0002292302/3/21536 від 16.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 770090 грн. 40 коп., в тому числі 296950 грн. 35 коп. за основним платежем та 473140 грн. 05 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001962302/0/32513 від 19.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1245750 грн., у тому числі 830500 грн. за основним платежем та 415250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001952302/0/32510 від 19.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3166819 грн. 20 коп., в тому числі 1346839 грн. 60 коп. за основним платежем та 1819979 грн. 60 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.5-10, Т.2, а.с.1-9).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ в Залізничному районі м.Львова № 0002302302/3/21535 від 16.08.2010р., № 0002292302/3/21536 від 16.08.2010р., № 0001962302/0/32513 від 19.11.2010р., № 0001952302/0/32510 від 19.11.2010р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати (Т.2, а.с.192-202).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ в Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.203-211).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеними податковим органом перевірками виявлені господарські відносини позивача з контрагентами, які характеризуються ознаками фіктивності (відсутні за юридичною адресою, не подають за звітні періоди податкову звітність); операції з придбання товарів не підтверджені документами про транспортування та зберігання товарів; фактично вказані контрагенти не здійснювали фінансово-господарську діяльність, а проводили дії, спрямовані на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди іншим особам, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Також судом не надано належної оцінки факту порушення кримінальної справи стосовно керівника позивача, в ході розслідування якої встановлено підроблення первинних документів, а тому ТзОВ «Авентіс ЛТД» при формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку не повинне враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій з ПП «Кротос-Транзит-3000», ПП «Динаміка-Регіон-К», ПП «Батько і Колегія», оскільки ці документи є недостовірними у звязку з нікчемністю правочинів, що укладалися між позивачем та вказаними субєктами господарювання.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Авентіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.12.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1968/23-2/34794115 від 02.09.2009р. (Т.1, а.с.13-36).

За результатами цієї перевірки податковим органом встановлено, що позивач в порушення вимог п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4998921 грн. 50 грн.

Крім того, позивачем в порушення приписів п.п.1.7, 1.8 ст.1, пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено значення рядка 26 залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 466717 грн. (за червень 2008 року) та занижено ПДВ на суму 2231279 грн.

На підставі цього Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0002302302/0/28936 від 26.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1135536 грн. 12 коп., в тому числі за основним платежем 757024 грн. 08 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 378512 грн. 04 коп.;

№ 0002292302/0/28937 від 26.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1434713 грн. 89 грн., в тому числі за основним платежем 956499 грн. 61 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 478214 грн. 28 коп.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень ДПІ в Залізничному районі м.Львова прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0002302302/1/1771 від 25.01.2010р. та № 0002292302/1/1772 від 25.01.2010р. (Т.1, а.с.37-42).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних повідомлень - рішень ДПІ у м.Львові прийнято рішення № 5616/10/25-005/35 від 24.03.2010р. про залишення без змін податкового повідомлення - рішення №0002292302/0/28937 від 26.10.2009р. (№ 0002292302/1/1772 від 25.01.2010р.) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002302302/0/28936 від 26.10.2009р. (№ 0002302302/1/1771 від 25.01.2010р.) в частині основного платежу по ПДВ в сумі 3859 грн. 08 коп. та застосованої штрафної санкції в сумі 1929 грн. 54 коп., донараховано основний платіж по податку на прибуток підприємств в сумі 12067 грн. 74 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно пп.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 6069 грн. 40 грн. та згідно пп.17.1.6 цього ж Закону в розмірі 484283 грн. 68 коп. (Т.1, а.с.47-55).

На підставі цього рішення за результатами адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000632303/4/8733 від 07.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 502420 грн. 82 коп., в тому числі за основним платежем 12067 грн. 74 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490353 грн. 08 грн.; № 0002292302/4/8735 від 07.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1434713 грн. 89 коп., в тому числі за основним платежем 956499 грн. 61 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 478214 грн. 28 коп.; № 0002302302/4/8736 від 07.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1129747 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 753165 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 376582 грн. 50 коп.; № 0000832302/4-1/13819 від 26.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 502420 грн. 82 коп., в тому числі за основним платежем 12067 грн. 74 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490353 грн. 08 коп. (Т.1, а.с.56-59).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень - рішень ДПА у Львівській обл. прийнято рішення № 12744/10/25-005/512 від 07.06.2010р. про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0002302302/0/28936 від 26.10.2009р. (№ 0002302302/1/1771 від 25.01.2010р.), скасування податкового повідомлення-рішення № 0002292302/0/28937 від 26.10.2009р. (№ 0002292302/1/1772 від 25.01.2010р., № 0002292302/4/8735 від 07.04.2010р.) в частині 659549 грн. 26 коп. основного платежу з податку на прибуток підприємств та 5074 грн. 23 коп. штрафних санкцій, скасування рішення ДПІ у м.Львові № 5616/10/25-005/35 від 24.03.2010р. в частині донарахування 12067 грн. 74 коп. основного платежу по податку на прибуток підприємств та 6069 грн. 40 коп. штрафних санкцій та 484283 грн. 68 коп. штрафних санкцій (Т.1, а.с.68-74).

На підставі вказаного рішення ДПА у Львівській обл. податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0002292302/2/16867 від 24.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 770090 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем 296950 грн. 35 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 473140 грн. 05 коп.; № 0002302302/2/16868 від 24.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1129747 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 753165 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 376582 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.75-76).

Рішення ДПА у Львівській обл. № 12744/10/25-005/512 від 07.06.2010р. в частині скасування податкових повідомлень-рішень обгрунтовано тим, що зафіксовані в Акті перевірки № 1968/23-2/34794115 від 02.09.2009р. господарські операції не свідчать про безоплатне отримання послуг підприємством за користування нежитловими приміщеннями в сумі 178542 грн. 10 коп., встановлено, що ревізором при обчисленні занижених валових витрат не враховано самостійне відображення платником в рядку 02.2 самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік суми 2500000 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних повідомлень - рішень ДПА України прийнято рішення № 7706/6/25-0115 від 05.08.2010р. про залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0002302302/0/28936 від 26.10.2009р. і № 0002292302/0/28937 від 26.10.2009р. (№ 0002302302/1/1771 від 25.01.2010р. і № 0002292302/1/1772 від 25.01.2010р.), а скаргу без задоволення (Т.1, а.с.80-83).

На підставі вказаного рішення ДПА України податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0002292302/3/21536 від 16.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 770090 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем 296950 грн. 35 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 473140 грн. 05 коп., № 0002302302/3/21535 від 16.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1129747 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 753165 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 376582 грн. 50 коп. (Т.1. а.с.84-85).

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» грунтуються на тому, що ПП «Тріада - Сервіс» не могло укласти договір переуступки боргу у період непроведення фінансово-господарської діяльності (липень 2008 року), останнє не знаходиться за юридичною та фактичними адресами, не зявляється на виклики податкових органів, з січня 2009 року не звітується до податкових органів. За таких умов кредиторська заборгованість ТзОВ «Авентіс ЛТД» перед ПП «Тріада-Сервіс» у розмірі 6464830 грн. не може вважатися погашеною.

Висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.5.1, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтується на тому, що:

перевіркою не підтверджено фактичного отримання товару від ПП «Батько і Колегія», через що сума в розмірі 5387358 грн. 35 коп., що включена до валових витрат ТзОВ «Авентіс ЛТД» у ІІ кварталі 2008 року, вважається не підтвердженою; вказаний контрагент не знаходиться за юридичною і фактичною адресами, не подає звітності та не зявляється на виклики податкових органів; за таких обставин позивачем завищено суму валових витрат у ІІ кварталі 2008 року на суму 5387358 грн. 35 коп.;

позивачем зайво віднесено до складу валових витрат послуги з обслуговування обладнання та оплату за товар в сумі 3785120 грн. 39 коп. по договорах, укладених з ПП «Динаміка-Регіон-К» та ПП «Кротос-Транзит-3000», тобто з підприємствами, що віднесені до групи ризику та фактично не сплачують платежі до бюджету; суми витрат, попередньо включені до складу валових витрат позивача, залишаються непідтвердженими, оскільки зазначені контрагенти ліквідовані та в період здійснення операцій з даними контрагентами декларували нульові показники по ПДВ та податку на прибуток підприємств, при цьому є неможливим визначення суми витрат від проведених операцій.

Окрім цього, ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Авентіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 2767/23-2/34794115 від 05.11.2010р. (Т.2, а.с.12-58).

На підставі цього Акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001962302/0/32513 від 19.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1245750 грн., в тому числі за основним платежем 830500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 415250 грн.; № 0001952302/0/32510 від 19.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3166819 грн. 20 коп., в тому числі за основним платежем 1346839 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1819979 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.10-11).

Вищезазначений Акт перевірки та винесені повідомлення-рішення № 0001962302/0/32513 від 19.11.2010р. та № 0001952302/0/32510 від 19.11.2010р. в адміністративному порядку позивачем не оскаржувалися.

В основу прийняття зазначених рішень контролюючим органом було покладено висновок щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання:

договору поставки товару (циркуляційного обладнання) № 25/01 від 24.01.2008р., укладеного між ТзОВ «Авентіс ЛТД» (покупцем) та ПП «Динаміка-Регіон-К» (продавцем);

договору про надання послуг № 1-1911/07 від 19.11.2007р., укладеного між ТзОВ «Авентіс ЛТД» (замовником) та ПП «Кротос-Транзит-3000» (виконавцем);

договору купівлі-продажу № БК1/6-08 від 26.06.2008р., укладеного між ТзОВ «Авентіс ЛТД» (покупцем) та ПП «Батько і Колегія» (продавцем).

Контролюючий орган на підставі висновку про відсутність реального характеру операцій з поставки товарів та послуг позивачеві, з огляду на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності названих контрагентів позивача (подача звітності з нульовими показниками, відсутність за місцезнаходженням, наявність у додатках декларацій з ПДВ інших підприємств з ознаками фіктивності та незвітування до податкового органу), відсутність належних доказів на підтвердження факту господарських операцій, зазначив про нікчемність вказаних угод, оскільки їх було укладено без наміру створити цивільно-правові правовідносини, а виключно з метою неправомірного одержання права на фінансову вигоду шляхом надмірного формування валових витрат та податкового кредиту підприємства у зв'язку із несплатою його контрагентами податку до бюджету, так і приховування від оподаткування їх доходів.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 наведеного Закону установлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відображення досліджуваних операцій у податковому та бухгалтерському обліках ТзОВ «Авентіс ЛТД» свідчить про те, що позивач прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів ст.3 Господарського кодексу /ГК/ України; також проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Системний аналіз вищезазначених норм, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових і податкових накладних, актів прийому-передачі свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування валових витрат є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем акти прийому-передачі товарів, акти прийому-виконання виконаних робіт, платіжні доручення, за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів та послуг, містять інформацію щодо змісту проведених досліджень у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Також представленими документами стверджується реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер. Внаслідок проведення вищевказаних операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Окрім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Таким чином, наведені особи мали право надавати покупцю (ТзОВ «Авентіс ЛТД») відповідні податкові накладні.

Подальша ліквідація контрагентів позивача та анулювання їхніх свідоцтв платника податку на додану вартість сама по собі не призвела до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавила правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

В частині визнання нікчемними розглядуваних господарських зобовязань колегія суддів враховує, що статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочинів та його виконання позивач та його контрагенти мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку - ТзОВ «Авентіс ЛТД» - права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та права на формування податкового кредиту з ПДВ у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Правомірність позовних вимог також підтверджується висновком експерта-економіста Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України № 2359/10-19 від 08.04.2010р. у якому зазначається, що висновки акту перевірки № 1968/23-2/34794115 від 02.09.2009р., на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства (Т.1, а.с.87-97).

Стосовно доводів податкового органу, висловлених на підставі висновків експерта у кримінальній справі та пояснень керівників контрагентів, наданих у кримінальній справі, то судом першої інстанції правильно вказано на те, що таких даних не було у податкового органу на момент проведення перевірки; такі висновки експерта та пояснення керівників контрагента можуть бути взяті судом до уваги лише після закінчення розгляду кримінальної справи судом і надання їм оцінки в сукупності з іншими доказами при постановленні судом рішення у кримінальній справі.

Також результати вирішення кримінальної справи можуть розцінюватися як нововиявлені обставини по справі в порядку ст.ст.245-253 КАС України.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат, а також донарахування податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток підприємств, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобовязань з ПДВ і податку на прибуток підприємств.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, через що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. у адміністративній справі № 2а-7750/10/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид