Ухвала суду № 21978097, 27.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р. Справа № 149321/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за позовом приватної фірми «Юкон» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

у жовтні 2011 року позивач ПФ «Юкон» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Ковельської МДПІ в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ковельської МДПІ про застосування штрафних санкцій від 05.10.2011 року № 0000831601 на суму 3244 грн. 57 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що на підставі висновків акта перевірки Ковельською МДПІ 05.10.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000831601, яким до ПФ «Юкон» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобовязання, а саме податку на додану вартість у сумі 32445 грн. 70 коп. визначеного платником податку самостійно в податковій декларації за грудень 2008 року, з граничним терміном сплати до 30.01.2009 року. Однак, затримка сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість виникла лише з вини ВАТ КБ «Надра», а ПФ «Юкон» в повній мірі виконала свій обовязок щодо належної та своєчасної сплати податку до бюджету. Оскільки, ПФ «Юкон» платіжні доручення № 855 та № 856 про перерахування грошових коштів для сплати податків, до відповідної установи банку подала ще 29.01.2009 року, однак грошові кошти на бюджетні рахунки не надійшли з вини останнього, позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до них штрафні санкції. Крім цього, позивач у своєму позові також посилається на те, що 02.02.2009 року фірмою повторно сплачено податок та предявлено позов до господарського суду м. Києва на примусове виконання платіжних доручень, який задоволено та видано відповідні накази.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року вказаний вище адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Ковельської МДПІ про застосування штрафних санкцій від 05.10.2011 року № 0000831601.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідачем 28.09.2011 року проведена документальна невиїзна перевірка ПФ «Юкон», за результатами якої виявлено, що підприємством порушено строки сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 32445,70 грн. по декларації за грудень 2008 року. Як вказує апелянт податкова декларація позивачем була подана 20.01.2009 року, а тому граничний термін сплати податкового зобовязання за цією декларацією припадає на 30.01.2009 року. Однак, дане податкове зобовязання було погашене тільки 02.02.2009 року, тобто з триденним порушенням цього строку. При цьому, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач виконав свій обовязок щодо сплати податкового зобовязання у строки визначені законом, здавши до установи банку відповідні платіжні доручення, оскільки сплата податкового зобовязання це момент надходження коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Незважаючи на причину несплати податкових зобовязань, зокрема, у разі порушення банком строків сплати виконання доручень клієнтів, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» не звільняє платника податків від обовязку сплатити основну суму податкового зобовязання або податкового боргу, а податковий орган відповідно від стягнення такого податкового боргу. Враховуючи те, що кошти по сплаті відповідного податкового зобовязання до Державного бюджету зараховані 02.02.2009 року, апелянт вважає, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення строків сплати податкового зобовязання.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПФ «Юкон» зареєстрована як юридична особа 24.02.2000 року Ковельською РДА, перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником ПДВ (а.с. 7-9).

На підставі наказу в.о. начальника Ковельської МДПІ № 1216 від 28.09.2011 року працівником відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ПФ «Юкон» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість, результати якої оформлені актом № 1104/16-30089470 від 28.09.2011 року (а.с. 11-13).

Відповідно до даного акта перевірки, відповідачем виявлено порушення ПФ «Юкон» пп. 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та ст. 57.1 Податкового кодексу України, а саме допущено несвоєчасну сплату податку на додану вартість до бюджету в сумі 32445,70 грн. по декларації № 41629 від 20.01.2009 року, термін сплати яких закінчився 30.01.2009 року, а фактично сплачено 02.02.2009 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Ш» № 0000831601 від 05.10.2011 року, яким до позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 3 календарні дні сплати суми грошового зобовязання в розмірі 32445,7 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3244,57 грн. (10 % від суми податкового зобовязання) (а.с. 10).

Суд першої інстанції оскаржену постанову мотивував тим, що відповідачем протиправно застосовано до ПФ «Юкон» штрафні (фінансові) санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобовязання, оскільки позивач своєчасно ініціював перед банком переказ коштів з банківського рахунку шляхом подання платіжного доручення для сплати податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 32445,7 грн., однак банк безпідставно не виконав доручення клієнта про переказ коштів, а тому порушення строків сплати податку відбулося з вини банку. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач у повній мірі виконав свій обовязок по сплаті узгодженої суми податкового зобовязання, а відтак у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Нормативно-правовим актом, який на момент виникнення спірних правовідносин установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі Закон N 2181-III).

Пунктом підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З наведених правових положень випливає, що платник податків, у якого базовий період дорівнює календарному місяцю, зобовязаний самостійно сплатити податкові зобовязання визначені ним у податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання податкової декларації, тобто не пізніше 30 числа місяця у якому подається декларація.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем було самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 32445,7 грн. у податковій декларації за грудень 2008 року, що зареєстрована Ковельською ОДПІ 20.01.2009 року за № 41629 (а.с. 11).

З метою сплати вказаного вище податного зобовязання, ПФ «Юкон» 29.01.2009 року подала до першої філії АКБ «Надра» платіжне доручення № 855 на суму 32449 грн. для сплати податку на додану вартість за грудень 2008 року, які відповідною установою банку були прийняті до виконання у строк визначений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III (а.с. 17).

Однак, із рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2010 року ухваленого у справі №23/425, яке набрало законної 02.02.2010 року, суд апеляційної інстанції вбачає, що вказане вище платіжне доручення № 855 від 29.01.2009 року ВАТ КБ «Надра» у строки визначені чинним законодавством України виконане не було із вини банку. Відповідно до даного рішення від 19.01.2010 року та наказу господарського суду м. Києва №23/425 від 02.02.2010 року, ВАТ КБ «Надра» вказане платіжне доручення зобовязано виконати.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановленні судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпунктом 16.5.2 вказаного вище пункту та статті визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Враховуючи викладені правові положення та те, що позивач платіжне доручення № 855 по сплаті податку на додану вартість за грудень 2008 року, до банківської установи подав у строки визначені підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону N 2181-III, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач вчинив усі необхідні та передбачені законодавством дії на виконання обовязку по сплаті податку на додану вартість за грудень 2008 року. В діях позивача відсутня вина, яка є обовязковою умовою притягнення особи до відповідальності, а за неправомірну затримку банківською установою перерахунку коштів, повинен нести сам банк, а не платник податку, який добросовісно виконав свій податковий обовязок.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач виконавши повному обсязі свій обовязок по сплаті ПДВ за грудень 2008 року ще 29.01.2009 року, повторно його сплатив 02.02.2009 року, про що листом від 03.03.2009 року № 15 повідомив відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000831601 від 05.10.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив адміністративний позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року по справі № 2а-0370/11/2821 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін