Ухвала суду № 21977365, 28.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 33843/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Гулида Р.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислового машинобудування", м. Чернівці на постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислового машинобудування", м. Чернівці до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У грудні 2008 року з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. №000139231/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 73143 грн., у тому числі 47373 грн. основного платежу та 25770 грн. штрафних санкцій.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що під час проведення виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання ТОВ “Завод промислового машинобудування” вимог податкового законодавства відповідачем зроблено неправильний висновок, що податкові накладні, за якими позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оформлені неналежним чином, передбачених Законом України “Про податок на додану вартість” випадків неможливості включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість під час перевірки не встановлено, чинне законодавство не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не сплачений продавцем, окрім того, до підприємства за один період було неправомірно застосовано штрафні санкції 50% замість 10%.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод промислового машинобудування". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.05.2008 р. ДПА у м. Чернівці проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Завод промислового машинобудування” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.12.2007 р., за результатами якої складено акт № 1961/23-2/31620777.

Перевіркою, зокрема, виявлені порушення товариством Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті яких було занижено податок на додану вартість в розмірі 47373 грн., у тому числі: за червень 2006 р. у сумі 2000 грн., вересень 2006 р. у сумі 5183 грн., жовтень 2006 р. у сумі 36528 грн., лютий 2007 р. у сумі 3662 грн., квітень 2007 р. у сумі 4167 грн., у травні 2007 р. мінус 4167 грн., а також не нараховано штрафну санкцію по уточнюючому розрахунку за березень 2006 р. № 32658 від 10.04.2008 р.

У звязку з вказаними порушеннями податковою інспекцією у м. Чернівці визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 47373,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 25770 грн., а всього визначено податкове зобовязання з ПДВ на суму 73143 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000139231/0.

Як вбачається з акту перевірки від 14.05.2008 р., позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 35898,35 грн. (у т.ч. серпень 2006 року - 4266,66 грн., жовтень 2006 року - 36631,69 грн.) згідно податкових накладних, отриманих від підприємств - постачальників, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, або які не були зареєстровані у податкових органах платниками податку на додану вартість.

Так, свідоцтва платника ПДВ ПП “Бікас” було анульовано 07.11.2005 р. (лист ДТІ у Печерському районі м. Києва від 15.09.2008 р. №18860/7/15-8, а.с. 24), а ДП “Стелс” - 26.03.2003 р.( (лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15 вересня 2008 р. №18861/7/15-510, а.с. 23).

ТОВ “ВО “ЕНЕРГОТОН” та ТОВ “АСТРА МАРКЕТ” не були зареєстровані як платники ПДВ (лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 вересня 200 року № 2741/7/29-306, а.с. 25), ПП “Транс синтез”, ТОВ “Київ-Продпромоптторг” і ПП “Сиріус-Союз” також відсутні в Реєстрі платників податку на додану вартість (лист ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.09.2008 р. №8618/7/29-104, а.с. 26).

Субєкти господарювання контрагенти позивача ТОВ “МСД” (ідентифікаційний код 24723246), ПП “Метан-97” (ідентифікаційний код 24743313) та ПП “Алкомп” (ідентифікаційний код 31084152) згідно наданих відповідачем витягів з ЄДРПОУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців взагалі не значаться, відповідно, не зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями, далі Закон) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому цим Законом порядку.

Представлені ТОВ “Завод промислового машинобудування” для перевірки податкові накладні містять недостовірні відомості та відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України не є підставою для нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Твердження апелянта про те, що видані зазначеними вище постачальниками податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 ст. 7 Закону та наказу ДПА України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів, порядку їх заповнення” і правомірно використані позивачем для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту , є юридично неможливими.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, податкова накладна є первинним документом податкового і бухгалтерського обліку, на підставі якого в податковому та бухгалтерському обліку формуються дані про податковий кредит підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що однією із складових змісту податкової накладної є інформація про наявність у постачальника свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, про наявність у вартості товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість, то через відсутність цих реквізитів, або наявність недостовірних даних первинний документ втрачає юридичну силу та свою доказовість.

Перевіркою також установлено, що у вересні 2006 р. на підставі податкової накладної № 1340/002 від 06.09.2006 р. товариством з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування” включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з операції з придбання легкового автомобіля “Lanos TF 69 V126” вартістю 56843 грн., у тому числі ПДВ 9474 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів.

Відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що відповідачем зроблено правильний висновок про зменшення позивачеві відємного значення по податку на додану вартість за вересень 2006 р. у сумі 9474 грн.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у пункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З матеріалів справи вбачається, що застосована згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2008 р. № 000139231/0 штрафна санкція в сумі 25770 грн. не перевищує 50% від суми виявленої під час перевірки недоплати 51540 грн., розрахована правильно, тому доводи позивача, що штрафні санкції нараховані з перевищенням граничного розміру, не відповідають дійсності.

ДПІ у м. Чернівці також правильно визначено податкове зобов'язання, яке підлягало донарахуванню за результатами перевірки, а саме 47373,00 грн.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод промислового машинобудування", м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 05.10.2010 року у справі №10/269/5027 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

Р.Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.03.2012 року