Ухвала суду № 21977252, 29.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 27232/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняСердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2010 року Львівське комунальне автотранспортне підприємство № 1 (далі ЛК АТП № 1) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ( далі ДПІ у Сихівському р-ні) № 0002571501/0 від 06.10.2008 pоку, № 0002571501/1 від 15.12.2008 pоку, № 0002571501/2 від 24.02.2009 pоку, № 0002571501/3 від 13.05.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі № 2а-2521/10/1370 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ЛК АТП № 1 просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини справи.

На переконання апелянта, положення пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», на порушення якого вказує відповідач у акті перевірки від 30.09.2008 року № 610/105/15-1/23884071, стосується нарахування та виплати дивідендів, однак підприємство протягом 2007-2008 років рішення про виплату дивідендів своїм власникам не приймало та будь-яких платежів з назвою «дивіденди» у 2008 році не здійснювало.

Протягом І півріччя 2008 року підприємство сплачувало до бюджету частину чистого прибутку відповідно до статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому апелянт наполягає на тому, що частина чистого прибутку сплачується до бюджету у строки, встановлені для сплати податку на прибуток, а не навпаки.

Відповідно до Порядку відрахування чистого прибутку (доходу), встановленого Кабінетом Міністрів України, частина чистого прибутку (доходу) відображається в р.21 Декларації про прибуток підприємства. У цьому ж рядку відображаються також суми дивідендів, сплачені до відповідних бюджетів. Однак підприємство дивідендів не виплачувало, а тому відобразило в цьому рядку тільки суму відрахування чистого прибутку (доходу), що не дає підстави ДПІ у Сихівського р-ні нараховувати на цю суму штрафні санкції, а саму суму прирівнювати до дивідендів.

Відповідач ДПІ у Сихівському р-ні подав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу ЛК АТП № 1, у яких просить відхилити подану апеляційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін. При цьому покликається на те, що відрахування чистого прибутку (доходу) прирівнюється законодавством до виплати дивідендів, а відтак дії ДПІ у Сихівського р-ні щодо нарахування оспорюваних штрафних санкцій є правомірними.

Представник ДПІ у Сихівського р-ні у ході апеляційного розгляду вимоги апелянта заперечила, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у поданих письмових запереченнях.

Представник ЛК АТП № 1 у судове засідання апеляційного суду не зявився, а відтак розгляд справи відбувається на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ЛК АТП № 1 зобов'язане нарахувати та сплачувати відрахування частини чистого прибутку (доходу) в розмірі 30 %, яка підлягає зарахуванню до загального фонду бюджету м. Львова.

Згідно з поданим ЛК АТП № 1 розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово - господарської діяльності в 2007 році, частина чистого прибутку за звітний період 2007 з якого здійснюється відрахування становить 46 990 грн., а частина чистого прибутку що відраховується 14 070 грн., а частина чистого прибутку, що підлягає сплаті 14 070 грн.

Відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово - господарської діяльності в 2008 році, частина чистого прибутку за звітний період 2008 р. з якого здійснюється відрахування становить 98 000 грн., а частина чистого прибутку що відраховується 29 400 грн., частина прибутку нарахована за попередній звітний період 2008 р. - 14 070 грн., а частина чистого прибутку, що підлягає сплаті 15 330 грн. (29 400-14 070=15 330).

Відповідно до картки особового рахунку платника за платежем частина прибутку господарських організацій, що виплачується до бюджету, 20.05.2008 р. проведено нарахування в сумі 14 070 грн., яка була погашена платником за рахунок переплати; 11.08.2008 р. проведено сплату податкового зобовязання, визначеного платником згідно платіжного доручення № 64 від 11.08.2008 р. в сумі 15 330 грн. Сума погашена 19.08.2008 р. за рахунок переплати.

ЛК АТП № здійснювало на користь бюджету м. Львова платіж, пов'язаний з розподілом частини свого прибутку, а тому відрахування частки прибутку, що зараховується до відповідного місцевого бюджету, в розумінні п.1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дивідендами.

З наведених показників з податку на прибуток вбачається, що і у І кварталі 2008 p., і у І півріччі 2008 року (наростаючим підсумком) підприємство відображало в р. 21 декларації суму дивідендів та прирівняних до них платежів, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, відповідно 14 070 та 29 400. Разом з тим, сума в р.21 ним не відображалась.

Відповідно до Порядку заповнення декларацій з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, при заповненні р. 20 слід керуватись положеннями пп. 7.8.2. п.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», яким передбачено нарахування та внесення до бюджету авансового внесу з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Отже, невідображення платником відповідної суми в р.20 Декларації є порушення вимог щодо її заповнення.

Авансовий внесок (сума якого повинна відображатись в р.20 та p. 13.7 Додатка К6) вноситься до/або одночасно з виплатою дивідендів (сума яких відображається в р.21). Тому відповідні суми авансових внесків не надійшли до бюджету, що не повязано з заниженням податкового зобовязання платника податків.

Відповідно до пп. 17.1.9. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Тому суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

За правилами п.1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, за змістом зазначеної норми, нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту прийняття позивачем рішення про виплату дивідендів, що спростовує висновок податкового органу про обовязок позивача нараховувати та вносити авансові внески на суму дивідендів.

Окрім того, статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» визначено вичерпний перелік загальнодержавних, а також місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) і в їх переліку відсутні такі податки (збори, обов'язкові платежі) як «частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету» або «дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності».

Враховуючи викладене, частина чистого прибутку, яку повинні сплачувати до загального фонду Державного бюджету України або місцевих бюджетів суб'єкти господарювання відповідно до розміру державної чи комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді, не входить до системи оподаткування України та відповідно не є податком (збором, обов'язковим платежем), тобто зазначені платежі відносяться до податкових надходжень у розумінні ст. 9 Бюджетного кодексу України та не мають податкового режиму справляння.

Обовязок сплати частини прибутку (доходу) має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем субєктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (обєкту) та порядку його сплати. При цьому для розрахунку цього платежу використовуються дані бухгалтерського обліку, тобто його розрахунок здійснюється окремо від інших податків, які, у свою чергу, розраховуються за правилами податкового обліку, що додатково свідчить на користь висновку про відмінний від дивідендів характер згаданого платежу.

Відповідно до пп. 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином,сплата до загального фонду місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу), встановлені в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік не є дивідендами в розумінні Закону України «Про систему оподаткування», а тому штрафні санкції, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо спірних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 задовольнити

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі № 2а-2521/10/1370 та прийняти нову, якою позов Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0002571501/0 від 06 жовтня 2008 pоку, № 0002571501/1 від 15 грудня 2008 pоку, № 0002571501/2 від 24 лютого 2009 pоку, № 0002571501/3 від 13 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 02 березня 2012 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

Я.С.Попко