Ухвала суду № 21975926, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 53451/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги прокуратури Волинської обл. та Ягодинської митниці на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» до Ягодинської митниці, з участю прокуратури Волинської обл., про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.05.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Волинська фабрика гофротари» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ягодинської митниці форми «р» № 3 від 07.02.2011р. (Т.1, а.с.3-6).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення Ягодинської митниці № 3 від 07.02.2011р. (Т.2, а.с.271-276).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідач Ягодинська митниця та прокуратура Волинської обл., які покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (Т.2, а.с.281-282, 285-289).

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовують тим, що Ягодинською митницею проведено планову документальну перевірку дотримання ТОВ «Волинська фабрика гофротари» законодавства України з питань митної справи, в ході проведення якої встановлені факти невідповідності заявлених до митного оформлення відомостей щодо транспортних витрат фактичним затратам ТзОВ «Волинська фабрика гофротари», відображеним в бухгалтерському обліку та первинних документах (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт/наданих послуг, тощо), що є порушенням вимог законодавства з питань митної справи в частині заниження бази оподаткування товарів, імпортованих позивачем у вказаний період, шляхом включення до митної вартості транспортних витрат у неповному обсязі, чим порушено вимоги ст.267 Митного кодексу України, наслідком чого стало заниження бази оподаткування.

Судом не прийнято до уваги постанову КМ України № 1730 від 23.12.2004р., якою передбачений механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, після закінчення митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Окрім цього, не враховано положення постанови КМ України № 339 від 09.04.2008р. «Про затвердження Порядку здійснення, контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», якими визначено, що одним із способів контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України є проведення перевірок, у тому числі невиїзних документальних, системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

За 157 вантажними митними деклараціями /ВМД/ позивачем не було надано жодного оформленого належним чином документа, що підтверджує достовірність розбивки вартості перевезення до/на митній території України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, прокурора та представника відповідача на підтримання поданих скарг, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Відділом контрольно-перевірочної роботи Ягодинської митниці проведено перевірку стану дотримання ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» законодавства України з питань митної справи за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результати якої складено Акт № 00016/10/205000009/33211353 від 22.12.2010р. (Т.1, а.с.8-32).

Згідно вказаного Акта перевірки митницею зроблено висновок про те, що позивачем по ряду ВМД занижено митну вартість товарів шляхом включення до неї транспортних витрат у неповному обсязі, що є порушенням вимог ст.267 Митного кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 3 від 07.02.2011р., яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 132139 грн. 16 коп., в тому числі, за основним платежем 105711 грн. 33 коп., за штрафними санкціями 26427 грн. 83 коп. (Т.1, а.с.33-34).

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач встановив, що надані для митного оформлення в 157 випадках довідки про вартість транспортування товарів до кордону та достовірність зазначеної в них інформації документально не підтверджена товариством, оскільки в даних документах відсутня розбивка про вартість перевезення до митного кордону України та після митного кордону України, що призвело до заниження ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» митної вартості товарів, і як наслідок заниження бази оподаткування податком на додану вартість.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що до митної вартості товарів включається договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Згідно матеріалів справи позивач сплатив ПДВ саме з митної вартості, що зазначалась декларантом у ВМД; під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів у митних органів не виникло сумніву щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях, митне оформлення товарів було здійснене. Крім того, до кожної ВМД позивач на підтвердження транспортних витрат надавав довідки перевізника, у яких зазначалась вартість перевезення товарів до митного кордону України. Додаткових документів на підтвердження вартості транспортних витрат при митному оформленні митний орган не вимагав.

Відповідно до норм чинного законодавства акти виконаних робіт на перевезення імпортованого товару повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; жодна стаття цього Закону не передбачає обов'язок юридичної особи розмежовувати вартість виконаних робіт до кордону та на митній території України. Разом з тим, невідповідність наданих товариством при перевірці актів виконаних робіт вимогам вищезазначеного Закону митницею не встановлена.

Також відсутність розбивки вартості транспортних перевезень у актах виконаних робіт до та після кордону України жодним чином не свідчить про невідповідність вартості транспортних витрат, заявленій у ВМД, вартості витрат, зазначеній у акті виконаних робіт.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду вірними і такими, що відповідають нормам закону та підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею здійснюється лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо (ч.2 ст.267 Митного кодексу України).

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товарів включається договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затв. наказом ДМС України № 314 від 20.04.2005р. та Положення про вантажну митну декларацію, затв. постановою КМ України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів.

Вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Згідно п.7 постанови КМ України № 1766 від 20.12.2006р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

зовнішньоекономічний договір (контракт), на підставі якого здійснюється поставка товарів, і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості товару раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів у митних органів не виникло сумніву щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях, а тому митне оформлення товарів було проведено.

Крім того, до кожної ВМД позивач на підтвердження транспортних витрат надавав довідки перевізника, у яких зазначалась вартість перевезення товарів до митного кордону України; додаткових документів на підтвердження вартості транспортних ;витрат при митному оформленні митний орган не вимагав.

Також невірними є твердження відповідача про ненадання позивачем в ході перевірки належних документів, зокрема, актів виконаних робіт, у яких чітко визначено суми транспортних витрат до кордону та після кордону України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно норм чинного законодавства акти виконаних робіт на перевезення імпортованого товару повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Разом з тим, жодна стаття цього Закону не передбачає обов'язок юридичної особи розмежовувати вартість виконаних робіт до кордону та на митній території України. Разом з тим, невідповідність наданих товариством при перевірці актів виконаних робіт вимогам вищезазначеного Закону митницею не встановлена.

Таким чином, митним органом безпідставно зроблено висновок про порушення ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» вимог ст.267 МК України, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заниження товариством митної вартості імпортованих товарів. На думку суду, відсутність розбивки вартості транспортних перевезень у актах виконаних робіт до кордону та на митній території України жодним чином не свідчить про невідповідність вартості транспортних витрат, заявленій у ВМД, вартості витрат, зазначеній у акті виконаних робіт.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокуратури Волинської обл. та Ягодинської митниці на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. у адміністративній справі № 2а/0370/1339/11 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид