Ухвала суду № 21975894, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 36573/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по земельному податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.08.2010р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Концерн Галнафтогаз» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Білозерському районі Херсонської обл. № 0001751501/2 від 31.05.2010р. про визначення податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 40916 грн. 07 коп., в тому числі 27277 грн. 38 коп. за основним платежем та 13638 грн. 69 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.3-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської обл. № 0001751501/2 від 31.05.2010р. (а.с.65-67).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Білозерському районі Херсонської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.69-74).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що зміни до ст.ст.7 та 8 Закону України «Про плату за землю» в частині визначення земельного податку за земельні ділянки, які придбані на підставі цивільно-правових угод, застосовуються відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України № 107 та п.1 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України № 309. Таким чином, із придбаної на підставі цивільно-правової угоди земельної ділянки земельний податок розраховується субєктами оподаткування (незалежно від часу придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами) від нормативної грошової оцінки землі, а у випадку, якщо ціна земельної ділянки, що встановлена в угоді, перевищує нормативну грошову оцінку, від якої розраховується розмір податку, то при розрахунку суми земельного податку застосовується ціна земельної ділянки, що вказані в угоді.

Окрім цього, суд прийшов до помилкового висновку про проведення податковим органом в розглядуваному випадку камеральної перевірки; фактично відповідачем здійснено документальна невиїзна перевірка в порядку пп.4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.02.2010р. головним державним податковим ревізором - інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Дубоваловою Г.В. складено Акт перевірки № 35/1501/31729918 «Про результати перевірки заниження податкових зобов'язань по земельному податку», в результаті якої встановлено заниження податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб за червень - грудень 2009 року, чим порушено п.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю» (а.с.10-11).

Згідно складеного Розрахунку суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за червень - грудень 2009 року відхилення суми основного зобов'язання становить 24078 грн. 48 коп., сума штрафних санкцій складає 12039 грн. 25 коп., відповідно до Розрахунку суми штрафних санкцій по земельному податку з юридичних осіб за травень - грудень 2009 року відхилення суми основного зобов'язання становить 27277 грн. 38 коп., сума штрафних санкцій складає 13638 грн. 69 коп. (а.с.17-18).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000421501/0 від 15.02.2010р., згідно якого визначено податкове зобов'язання по сплаті земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 36117 грн. 73 коп., в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 12039 грн. 25 коп.

Рішенням ДПА у Херсонській обл. про результати розгляду повторної скарги ВАТ «Концерн Галнафтогаз» було збільшено суму земельного податку на 3198 грн. 90 коп. та штрафні (фінансові) санкції на 1599 грн. 44 коп., які визначені спірним податковим повідомлення-рішенням № 0000421501/0 від 15.02.2010р. (а.с.12-16).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що Акт перевірки № 35/1501/31729918 від 15.02.2010р. оформлений з грубим порушенням податкового законодавства щодо його форми та змісту; із його тексту неможливо встановити зміст та обставини виявленого порушення, перелік первинних чи будь-яких інших документів, на підставі яких таке порушення встановлено, що свідчить про протиправність дій відповідача та унеможливлює належне обґрунтування підстав прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до положень цього наказу акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3). Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7). Вступна частина та загальні положення акту перевірки повинна містити, в т.ч. дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та інших законодавчих актів, тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка), період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

В описовій частині за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського облік) суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю:

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У висновку акту перевірки виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення (п.2.1-2.4).

Із змісту складеного Акта перевірки № 35/1501/31729918 від 15.02.2010р. слідує, що перевіркою виявлено заниження податкових зобовязань по земельному податку з юридичних осіб за червень-грудень 2009 року, чим порушені вимоги п.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю».

Разом з тим, в Акті перевірки не вказані підстави проведення, а також тип проведеної перевірки (виїзна планова чи позапланова, невиїзна документальна); тривалість перевірки; а також не розкритий зміст порушення позивачем вимог п.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю» та на підставі яких первинних документів таке порушення виявлено.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Акт перевірки, який є єдиним носієм доказової інформації про виявлені відповідачем порушення позивачем вимог податкового законодавства, оформлений з грубим порушенням вимог до його форми і змісту; із тексту Акту не видається можливим встановити зміст та обставини виявленого порушення, переліку первинних чи будь-яких інших документів, на підставі яких таке порушення встановлено, що свідчить про протиправність дій відповідача та унеможливлює належне обгрунтування підстав прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ПАТ «Концерн Галнафтогаз» в 2007 році придбало в Херсонській обл. дві земельні ділянки: одна придбана згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2007р. та знаходиться на території Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської обл.; друга придбана згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2007р., знаходиться на території Посад-Покровської сільської ради Білозерського району Херсонської обл. (а.с.114-125).

Вказані земельні ділянки призначені для несільськогосподарського використання та знаходяться за межами населених пунктів, через що починаючи з 2007 року (з моменту оформлення державних актів на них) позивач подавав відповідно до земельних ділянок два податкових розрахунки земельного податку з відповідними додатками в ДПІ Білозерського району Херсонської обл.

Розрахунок сум земельного податку по земельних ділянках, які знаходяться за межами населених пунктів, позивач здійснював відповідно до ст.ст.8-11 Закону України «Про плату за землю», якими встановлені ставки земельного податку у відсотках від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а саме ч.1 ст.8 цього Закону установлено, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій і третій цієї статті та частині другій ст.6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Згідно ч.2 ст.8 зазначеного вище Закону у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. Статтю 8 доповнено новою частиною другою згідно із Законом України № 107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п.8 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Законом України № 309-VІ від 03.06.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.ст.7 та 8 Закону України «Про плату за землю», зокрема ч.2 ст.8 викладено в наведеній вище редакції.

Пунктом І розділ II Прикінцевих положень Закону України № 309-VІ від 03.06.2008р. встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме з 04.06.2008р.

З огляду на викладене убачається, що зміни, які внесені до ст.ст.7 та 8 Закону України «Про плату за землю» в частині розрахунку розміру податку (у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди) від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, поширюються на земельні ділянки, які придбані, починаючи з цього часу, а не незалежно від часу їх придбання.

Таким чином, оскільки земельні ділянки були придбані позивачем до внесення відповідних змін до ст.ст.7, 8 Закону України «Про плату за землю», ПАТ «Концерн Галнафтогаз» правомірно здійснювало розрахунок земельного податку з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, в зв'язку з чим, донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання із земельного податку є неправомірним.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а відтак підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010р. в адміністративній справі № 2а-7542/10/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид