Ухвала суду № 21975432, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 66596/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від16.06.2011 року по справіза позовом Приватного підприємства фірми "Спіка"доДержавної податкової інспекції в м.Івано-Франківськупро скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство фірма „Спіка" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень за №0002451703/0 від 15.12.2010 року, №0002462302/0 від 15.12.2010 року, №0002472302/0 від 15.12.2010 року.

В ході судового розгляду справи представник позивача зменшила позовні вимоги і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішеня № 0002462302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 18009,16 грн. та податкового повідомлення-рішеня №0002472302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 36196,87 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем невірно застосовано норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від16.06.2011 року позов задоволено. Ухвалено скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0002462302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18009,16 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0002472302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36196,87 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, ДПІ у м. Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства фірми „Спіка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт №19946/23-2/23926102 від 02.12.2010 року.

В ході перевірки встановлено факт завищення ПП „Спіка" податкового кредиту по взаємовідносинах з ДП завод „Арсенал" на суму 12006,11 грн.( за червень 2009 року на 4373 грн., вересень 2009 року на 2220 грн., жовтень 2009 року на 1559 грн., листопад 2009 року на 3854 грн.), внаслідок чого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000182310/0/446 від 05.03.2009 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26482 грн. та штрафні санкції в розмірі 13241грн., в тому числі по контрагенту ДП завод „Арсенал" - за основним платежем в розмірі 12006,11 грн. та штрафними санкціями в розмірі 6003,05 грн.

Підставами для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ДП завод „Арсенал" стало те, що ДП завод „Арсенал" податкові зобов'язання по продажу продукції ПП фірма „Спіка" не декларував, 03.06.2009 року розпочав процедуру ліквідації, а 24.11.2009 року виключений з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі усних договорів купляв у ДП завод „Арсенал" товар (лічильники газу, монтажні комплекти, фланци), в тому числі у червні, вересні, жовтні, листопаді 2009 року.

На придбаний ПП фірма „Спіка" у червні-листопаді 2009 року товар продавцем були видані встановленої форми податкові накладні №70 від 10.06.2009 року на суму 26235,60 грн. (в т.ч. 4372,60 грн. ПДВ), № 160 від 25.09.2009 року на суму 7143.28 грн. (в т.ч. 1190,55 грн. ПДВ), №161 від 25.09.2009 року на суму 6177,28 грн. (в т.ч. 1029.55 грн. ПДВ), №19 від 05.10.2009 року на суму 9355,06 грн. (в т.ч. 1559,18 грн. ПДВ), №6 від 02.11.2009 року на суму 8143,93 грн. (в т.ч. 1357,32 грн. ПДВ), №23 від 03.11.2009 року на суму 14981,44 грн. (в т.ч. 2496,91 грн. ПДВ).

10.06.2009 року, 25.09.2009 року, 05.10.2009 року, 02.11.2009 року та 03.11.2009 року позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ДП завод „Арсенал" 72036.59 грн., в тому числі ПДВ 12006,11 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача (а.с. 121-143) та не заперечується відповідачем.

Придбані у ДП завод „Арсенал" товари позивач використовував у власній господарській діяльності, що також відповідач не заперечує.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а отже, податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Згідно до п.7 ст. 59 ГК України - суб'єкт господарювання вважається припиненим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Враховуючи те, що відносно ДП завод „Арсенал" в період з 03.06.2009 року лише проводилася ліквідаційна процедура, а державна реєстрація припинення юридичної особи відбулася 24.11.2009 року і свідоцтво платника податку на додану вартість ДП завод „Арсенал" анульовано податковим органом 24.11.2009 року, в той час як господарські операції, що є предметом дослідження у цій справі відбулись до 05.11.2009 року і сам факт здійснення цих господарських операцій податковим органом не заперечується, суд вважає, що відповідач неправомірно прийняв оскаржуване рішення в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 12006,11 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6003,05 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними (а.с. 150-155), товарно-транспортними накладними (а.с. 144-149), а суми податку, вказані у цих накладних, включені до складу податкового кредиту податкового періоду, в якому позивач отримував податкові накладні.

Також, в результаті проведеної перевірки встановлено факт завищення валових витрат за 4 кв. 2008 року на суму 96525 грн. по взаємовідносинах з ВАТ „Пресмаш". Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002472302/0 від 15.12.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24588 грн. за основним платежем та 12294 грн. за штрафними санкціями, в тому числі по контрагенту ВАТ „Пресмаш" - за основним платежем в розмірі 24131.87 грн. та штрафними санкціями в розмірі 12065,62 грн.

Так, судом встановлено, що ПП фірма „Спіка" відповідно до договорів оренди від 16.10.2007 року та 01.11.2008 року орендувало у ВАТ „Пресмаш" для використання у своїй господарській діяльності нежитлове приміщення. розміщене по вул. Автоливмашівська, 1 в м. Івано-Франківську. У IV кварталі 2008 року до валових витрат по господарських операціях з ВАТ „Пресмаш" позивач включив суми коштів проплачених за оренду зазначеного приміщення, користуванням у зв'язку з орендою цього приміщення електромережами та за виготовлення комплекту плит.

Відповідач посилається на те, що єдиною підставою для виключення з валових витрат у сумі 96525 грн. по контрагенту ВАТ „Пресмаш" стало відсутність актів виконаних робіт з отримання позивачем послуг оренди нежитлового приміщення по вул. Автоливмашівська.1 в м.Івано-Франківську. При цьому не заперечує, що ПП фірма „Спіка" використовувало зазначене приміщення у своїй господарській діяльності та проводило сплату орендної плати. Однак зазначає, що оскільки дана операція відображена в бухгалтерському обліку проведенням Дт92-Кт685, то підставою для включення 96525 грн. до складу валових витрат є акти виконаних послуг, які під час перевірки не були представлені. Також, не заперечує реальності операцій в межах господарської діяльності позивача використання електромереж та виготовлення комплекту плит.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" орендна операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою визначено правила ведення податкового обліку, не встановлено вимог щодо наявності конкретних документів, що підтверджують право на віднесення витрат згідно договорів оренди приміщення до складу валових витрат.

Водночас, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документами, що фіксували факт здійснення розрахунків по господарських операціях. що виникали у зв'язку з орендними зобов'язаннями, були передусім самі договори оренди з ВАТ «Пресмаш», платіжні доручення, що відображені в бухгалтерському обліку ПП «Спіка».

Враховуючи викладене, за умов коли чинним законодавством України як для орендодавця так і для орендаря (як платника податків), як в імперативній так і в альтернативній формах не встановлено обов'язку підписувати акти виконаних послуг при виконанні умов договору оренди і сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не заперечується, відповідач неправомірно прийняв оскаржуване рішення в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 24131.25 грн. за основним платежем та 12065,62 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1,2,3,5,6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0002462302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 18009,16 грн. та за №002472302/0 від 15.12.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 36196,87 грн. винесенні з урахуванням неповно досліджених обставин діяльності платника податків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від16.06.2011 року по справі№2а-239/11/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 27.02.2012 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький