Ухвала суду № 21975431, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 53515/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Калійно-магнієвий комбінат" та Калуської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калійно-магнієвий комбінат"доКалуської обєднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калієво-магнієвий комбінат»(далі-ТзОВ«КМК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що на підставі проведеної перевірки відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001072302/0 від 13.04.2010 року, №0001072302/1 від 07.05.2010 року та №0001082302/0 від 13.04.2010 року, №0001082302/1 від 07.05.2010 року, якими донараховані відповідно податкові зобов'язання по податку на додану вартість та земельному податку і штрафні санкції в загальному розмірі 401415,23 грн. ТзОВ «КМК» з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх неправомірними та безпідставними. Підприємством не було вчинено порушень вимог п.4.9 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», які стали підставою для винесення податковим органом повідомлень-рішень про донарахуванння суми ПДВ та сплати штрафних санкцій. Списання основних фондів на ТзОВ «КМК» було проведено із належним оформленням усіх необхідних документів. Таким чином, висновок Калуської ОДПІ, викладений у акті перевірки, про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ є неправомірним, а отже, прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування. Також, згідно акту перевірки податок на землю був нарахований за земельні ділянки, які не належать на праві власності ТОВ «КМК» та на час проведення перевірки знаходилися у процедурі оформлення договорів оренди. Таким чином, на їх думку, у ТзОВ «КМК» немає передбаченого законом обовязку сплачувати земельний податок за дані земельні ділянки, оскільки у державному земельному кадастрі відсутні дані про державну реєстрацію прав власності або прав постійного користування, позивач не має державних актів на право власності або цивільно-правових угод щодо придбання земельних ділянок та актів на право їх постійного користування і не маючи відповідного статусу не може набути прав постійного користувача, зазначених у акті перевірки земельних ділянок, а, отже, донарахування податковим органом земельного податку та штрафних санкцій є незаконним, а повідомлення-рішення підлягають до скасування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року позов задоволено частково. Ухвалено податкові повідомлення-рішення за № 0001072302/0 від 13.04.2010 року та за № 0001072302/1 від 07.05.2010 року скасувати. В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Задовольняючи позов частково, суд прийшов до висновку про неправомірність висновків Калуської ОДПІ, викладених в акті перевірки про те, що внаслідок неналежного оформлення відповідних документів було занижено податкове зобов'язання з ПДВ, так як недоліки в даних документах не можуть мати вирішального значення і жодним чином не впливають на суть та зміст операції з ліквідації основних фондів, а тому за наслідками проведеної перевірки податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 130 036,82 грн. та штрафні санкції - 65 018,41 грн. було донараховано безпідставно. Також, оскільки ТзОВ «КМК» було фактичним землекористувачем земельних ділянок, ним було порушено вимоги законодавства та внаслідок несплати занижено податкове зобов'язання із земельного податку, таким чином повідомлення-рішення про донарахування земельного податку податковим органом були прийняті правомірно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафні санкції у розмірі 65018,41 грн. нараховані на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до цього нормативного акту штрафні санкції нараховуються від сум недоплати. У ТОВ «КМК» не виникає обов'язку сплачувати податок на землю за зазначені у Акті перевірки земельні ділянки, тобто відсутня недоплата та пов'язане з цим нарахування штрафних санкцій.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню в частині задоволення позову з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що у грудні 2009 року згідно Наказу генерального директора ТзОВ «Калійно-магнієвий комбінат» Дрюпіна СІ. №94 від 29.09.2009 року в звязку з підготовкою до складання річної фінансової звітності станом на 01.10.2009 року на ТзОВ «Калійно-магнієвий комбінат» з 10.10.2009 року по 27.10.2009 року була проведена інвентаризація активів підприємства на предмет перевірки фактичної наявності документального підтвердження основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, виробничих запасів, незавершеного виробництва, товарів, МШП, готової продукції, активів на відповідальному зберіганні. По закінченні даної інвентаризації на підприємстві складено протокол №1 від 01.12.2009 року засіданні центральної інвентаризаційної комісії та додатки до нього, згідно яких генеральним директором Дрюпіним СІ. дозволено списати основні фонди III групи залишковою вартістю 12900 грн., як такі, що не підлягають подальшій експлуатації та не принесу майбутньої економічної вигоди. На підтвердження даної ліквідації основних засобів III групи ТзОВ «Калійно-магнієвий комбінат» надав акти на списання форми ОЗ-3 та не надав висновку незалежної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому вищезазначених фондів за первісним призначенням. Основні фонди, які були ліквідовані на підприємстві, придбані у складі цілісно-майнового комплексу ЗАТ «Магній» на біржових торгах 14 травня 2008 року. Згідно п. 1.20.4 п.п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями ціна придбання вищезазначених основних фондів відповідає рівню звичайних цін. Отже, в порушення вимог п.4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. з послідуючими змінами та доповненнями, ТзОВ «Калійно-магнієвий комбінат» при ліквідації основних виробничих фондів за самостійним рішенням без наявності належним чином оформлених відповідних документів про знищення, розібрання або перетворення основних фондів іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись в майбутньому за первісним призначенням занизило податкове зобовязання з ПДВ на 133353 грн., в т.ч.: жовтень 2008 року - 130773 грн.; грудень 2009 року - 2580 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «КМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.02.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки виявлено допущені позивачем порушення вимог п.п. 4.9. ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 133 353 грн. та порушення ст. 2, ст. 5, ст. 7 ЗУ «Про плату за землю», внаслідок чого занижено суму земельного податку за період 2008-2009 в загальній сумі 130 036,82 грн.

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №948/2302/35112582 від 02.04.2010 року з яким директор та головний бухгалтер ознайомлені, про що свідчать їх підписи на сторінці 64 даного акту.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 та зареєстрований в МЮУ 25.08.2005 за №925/11205 даний акт як службовий документ, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі вищевказаного акту Калуська ОДПІ прийняла оскаржувані рішення: за №0001072302/0 від 13.04.2010 року, №0001072302 від 07.05.2010, якими донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 125 959,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції на суму 80 401,00 грн. та податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку 129 959 грн. - основного боргу та 80 401 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені рішення ОДПІ були оскаржені позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та Державної податкової адміністрації України, однак за наслідками перегляду залишені без змін.

Згідно п. 4.9 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше к балансової вартості. Також в даній статті зазначено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі у разі викрадення основних фондів або коли платник податку надає податковому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Відповідно до системного тлумачення положень даної норми визначальною обставиною для цілей оподаткування є неможливість використання основного фонду в майбутньому за первісним призначенням.

Суд погоджується з висновками податкового органу, визначеними в акті перевірки про те, що акти на списання не були оформлені відповідно до вимог законодавства, однак на переконання суду незначні недоліки цих актів не могли бути покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень.

Також, не приймаються судом і твердження відповідача, що ТзОВ «КМК» не надало висновків незалежної експертної комісії щодо неможливості в подальшому використовувати дані фонди за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «КМК» в усіх випадках було надано податковому органу відповідні документи, які зазначені у вищевказаній нормі Закону, а саме акти на списання за формою №ОЗ-3, на підставі яких ставилися відмітки про списання основних засобів у інвентаризаційних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ-6) кожного об'єкту списання. Списання основних фондів проводилося за висновками постійно діючої експертної технічної комісії, яка безпосередньо проводила обстеження об'єктів, що підлягали ліквідації, робила свої висновки за результатами обстеження, складала та підписувала відповідні акти на списання основних фондів, які містили висновки про те, що подальша експлуатація об'єктів списання неможлива.

Таким чином вищевказана ліквідація основних фондів з боку позивача була вимушеною, що і підтверджено документально.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність висновків Калуської ОДПІ, викладених в акті перевірки про те, що внаслідок неналежного оформлення відповідних документів було занижено податкове зобов'язання з ПДВ, так як недоліки в даних документах не можуть мати вирішального значення і жодним чином не впливають на суть та зміст операції з ліквідації основних фондів.

Податковим органом не спростовано висновків щодо неможливої подальшої експлуатації ліквідованих основних фондів.

За таких обставин, за наслідками проведеної перевірки податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 130 036,82 грн. та штрафні санкції - 65 018,41 грн. було донараховано безпідставно, а отже, податкові повідомлення-рішення №0001072302/0 від 13.04.2010, №0001072302 від 07.05.2010 підлягають до скасування.

Також, судом встановлено, що ТзОВ «Доматік», який є правопопередником ТзОВ «КМК» на підставі договорів купівлі-продажу від 24.09.2008 придбало цілісний майновий комплекс (магнієвий завод) та інше нерухоме майно (будівлі та споруди) у ЗАТ «Магній», що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Заводська, 19, вул. Шахтарська, 2, вул. Шахтарська, 20, район ДП «Калуська ТЕЦ, однак право власності чи право користування земельними ділянками, на яких розміщені ці приміщення, на час виникнення спірних відносин оформлено не було.

Відповідно до частини 1 статті 2 «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Статтею 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Частинами 1, 2 статті 125 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного Кодексу та 377 Цивільного кодексу України.

Таким чином, редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Стаття 120 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

З огляду на викладене, суд не погоджується з посиланнями представників відповідача, не те, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.

Це твердження є наслідком порушення правил застосування норм права до спірних правовідносин. Так в даному випадку перевагу мають не положення ЗУ «Про плату за землю» та ЗК (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час при конкуренції норм перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, - стаття 120 ЗК України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оскільки ТзОВ «КМК» було фактичним землекористувачем вказаних земельних ділянок, ним було порушено вимоги законодавства та внаслідок несплати занижено податкове зобов'язання із земельного податку, повідомлення-рішення про донарахування земельного податку податковим органом були прийняті правомірно.

Підставою для нарахування земельного податку згідно ст. 13 ЗУ «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

При проведенні перевірки ОДПІ було одержано необхідну інформацію, а тому суд погоджується і розміром визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Калійно-магнієвий комбінат" та Калуської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 року по справі№2а-1346/11/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 27.02.2012 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький