Ухвала суду № 21975298, 21.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. Справа № 75272/09 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіОлендера І.Я.,

суддівКаралюса В.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від09 вересня 2009 року в справіза адміністративним позовом ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

У травні 2008 року позивач - ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказані рішення, прийняті працівниками Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, є незаконними та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від09 вересня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з придбанням основних фондів, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема вказує на те, що судом першої інстанції невірно враховано положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції покликався на положення пункту 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що між Виробничо-лізинговим підприємством «Украгропостач» та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 58 від 24.07.2007 року згідно якого, продавець зобовязуюється поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію в номенклатурі, кількості і за цінами відповідно до специфікації № 1, що є невідємною частиною вказаного договору. Так згідно п.2.1 даного Договору загальна сума Договору складає - 657116,00 грн.

Відповідно до специфікації №1 асортимент товару до Договору №46 від 20.06.2007 включає: УЭС-2-280А-2 засіб енергетичний універсальний з кондиціонером на суму 353430,00 грн.; К-Г-6 «Полісся» Адаптери для збирання кормових культур у тому числі ПКК0100000А Подрібнювач на суму 87753,33 грн., ПКК0200000А Жатка грубостеблевих культур на суму 34700,83 грн., ПКК 0400000 Жатка для трав на суму 34405, 83 грн., ПКК 0350000 Підбирач на суму 30833,33 грн., змінне устаткування для кормо виробництва на суму 6473,33 грн., всього на суму 547596,67 грн., ПДВ 20% 109519,33 грн., разом з ПДВ 657115,00 грн. (а.с. 35). 17.08.2007 року ВЛП «Украгропостач» виписано видаткову накладну №РН - 0000072 на ДП АФ «Тисмениця» та податкову накладну №94 на загальну суму 657116,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 109519,33 грн. Оплата проведена по розрахунковому рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 10.08.2007 року в тому числі ПДВ в сумі 109519,33 грн.

Судом вірно встановлено той факт, що 22.10.2007 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 року.(а.с.25-28). У вказаній податковій декларації згідно рядка 25 та згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 135909, 00 грн. Також встановлено те, що Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області в період з 13.11.2007 року по 23.11.2007 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, за результатами якої складено акт №968-2330-32573828 від 30.11.2007 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з даного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №596 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України» від 26.02.1999 року №271 і від 12.05.1999 року №805», оскільки позивачем неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з податку на додану вартість №3 за вересень 2007 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 135909,00 грн. За результатами апеляційного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012330/2 від 05.05.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 135909,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до пункту 11.29 ст. 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Крім того суд першої інстанції обґрунтовано взято до уваги вимоги п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції погоджується із тим висновком, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з придбанням основних фондів, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Суд вірно відмовив у вимозі позивача про зобов'язання Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області надати Головному управлінню Державного казначейства в Івано-Франківській області висновки про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 135909,00 грн., оскільки дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ. Таким способом захисту є вимога про стягнення бюджетного відшкодування по ПДВ.

Крім того, як зазначалось вище позивача не виникло право на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від09 вересня 2009 року по справі№2а-3947/08/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.М.Каралюс

В.З. Улицький