Ухвала суду № 21975260, 22.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 20700/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіКушнерика М.П.

суддівБагрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. по справіза позовомДержавного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія"до Державної податкової інспекції у Сокальському районіЛьвівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.10.2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року №0008821501/0 прийнятого ДПІ у Сокальському районі Львівської області на суму 28576,91грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 06.10.2010 року №0008821501/0 в частині визначеної штрафної (фінансової) санкції на суму 22 861,53 грн. В решті вимог відмовлено.

ДПІ у Сокальському районі оскаржило дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що згідно з п.1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закону 2181-III) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.11 ст.1 Закону 2181-III, податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та\або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.:

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків - п.п.5.1.4 п.5.4 ст.5 даного закону.

Відповідно до ст.16 Закону №2181-ІІІ, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.16.3.3. п.16.3 ст.16 Закону 2181-III, при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашенні пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

При здійсненні контролю за своєчасністю розрахунків з бюджетом з боку позивача по податку на додану вартість (акт перевірки №778/160/00178175 від 17.09.10) за результатами якого винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 06.10.10 №0008821601/0 на суму 28576,91 грн., інспекцією було встановлено наступне:

Позивачем подано декларацію по податку на прибуток (розрахунок чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2009 році від 05.05.10 (до сплати визначено податкове зобов'язання в сумі 134141,0 грн.)

Граничний термін сплати узгоджених податкових зобов'язань по вказаних деклараціях сплив 20.05.10, однак, узгоджені суми податкових зобов'язань в граничні терміни не сплачені.

Як зазначено в п.п.5.1.4 п.5.4 ст.5 Закону №2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Погашення узгодженого податкового зобов'язання позивачем здійснено 19.08.2010 року.

Відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі висновків акта перевірки, керуючись пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181-ІІІ та положеннями Наказу ДПА України №253, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.10 №0008541601/0, яким позивачу, за затримку на 818 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1522872,0 грн. нараховано штраф в розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу, що становить - 761436,0 грн.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону 2181-ІІІ і пп.6.1.7 п.6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 і (зі змінами і доповненнями), розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Тобто, для застосування штрафу згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу, і саме момент сплати податкового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні вищезгаданого штрафу.

П.7.7 ст.7 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 №540 «кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом».

Положення абз.2 п.1.6 Р.І Наказу ДПА України №276 від 18.07.2005 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» встановлює: «Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку».

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону 2181-ІІІ, суми по платіжних дорученнях, про які йдеться у позовній заяві були спрямовані на погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання у поданих до податкового органу деклараціях по ПДВ в попередніх роках, а саме суми по вищезгаданих деклараціях.

Крім того, у листі Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності від 11.02.2002р. №06/10/385, адресованому ДПА України, зазначено наступне: « у зв'язку з відсутністю законодавчо-нормативного обгрунтування права платника при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобов'язання вважаємо, що надходження сум на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) мають спрямовуватись на погашення податкових зобов'язань (податкового боргу) платника податків у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.».

Просить скасувати постанову в частині задоволених вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача на предмет своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, в ході якої податковим органом встановлено порушення Товариством п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме Товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Розрахунку частини чистого прибутку №9001483716 від 05.05.2010р.; дата нарахування - 20.05.2010р.; дата сплати - 19.08.2010р. (підстава-розрахунок частини чистого прибутку від 06.08.2010р. №9003132277); сума сплаченого боргу 57 153,81 грн.; 91 днів затримки.

На підставі Акта перевірки №788/150/00178175 від 17.09.2010р., ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0008821501/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з частини чистого прибутку в розмірі 57153,81 грн.: затримку на 91 днів Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 28576,91 грн. за платежем «надходження прибутку».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість по даті виникнення 20.05.2010р. була погашена платіжним дорученням №1332 від 31.05.2010р., а не на підставі подання Розрахунку частини чистого прибутку, що поданий до ДПІ 06.08.2010р. за №9003132277.

Штрафні (фінансові) санкції в сумі 13414,10 грн., з яких на суму 5 715,38 грн. знайшли своє відображення в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні та на суму 7698,72 грн. знайшли своє відображення в прийнятому ДПІ 20.08.2010р. податковому повідомленні-рішенні №0007561501/0 по факту встановлення податковим органом порушень граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з частини чистого прибутку в сумі 76987,19 грн. на 11 днів в розмірі штрафу 10%, позивачем визнано.

Розрахунок частини чистого прибутку що поданий до ДПІ 06.08.2010р. за №9003132277, яким Товариство зменшило частину чистого прибутку, що підлягає сплаті на суму 101628,00 грн. та платіжне доручення №1332 від 31.05.2010р. на суму 134141,00 грн., призначення платежу податок з дивідендів за перший квартал 2010р. враховано ДПІ в розмірі 57153,81 грн. як суму погашення податкового боргу з датою виникнення 20.05.2010р., з 91 днями затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Податковий орган визначивши призначення платежу за інший період ніж той, що був визначений позивачем, протиправно застосував штрафні санкції, які визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації - абз.1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. по справі №2а-9222/10/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 27.02.2012р.