Ухвала суду № 21974687, 09.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р. Справа № 29058/10 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі № 2а-299/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Маестро-Львів» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Маестро-Львів» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Галицькому районі м. Львова, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0002502321/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 26217,97 грн., в тому числі 18867,75 грн. за основним платежем i 7350,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Як вбачається із розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з березня 2009 року по червень 2009 року, суми коштів сплачених контрагентам згідно вищезазначених податкових накладних не були включені позивачем до складу податкового кредиту в цих податкових періодах, а тому останній не скористався своїм правом на формування податкового кредиту. Подання разом із податковою декларацією заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. Крім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що постанова прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобовязань встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону). Отже, платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Однак ПП «Маестро-Львів» не подавало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова разом із податковими деклараціями з ПДВ за липень та серпень 2009 року заяв із скаргами на своїх контрагентів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою ж виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп. 7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з абзацом другим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

ПП «Маестро-Львів» на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством надало копії податкових накладних від 27.05.2009 року № 174 на загальну суму 5020,38 грн., в тому числі ПДВ 83673 грн., від 21.04.2009 року № 119 на загальну суму 3434396 грн., в тому числі ПДВ 573,49 грн., від 21.04.2009 року № 118 на загальну суму 3356,98 грн., в тому числі ПДВ 559,50 грн., від 21.04.2009 року № 177 на загальну суму 3359,10 грн., в тому числі ПДВ 559,85 грн., від 21.04.2009 року № 112 на загальну суму 9041,10 грн., в тому числі ПДВ 1506,85 грн., від 21.04.2009 року № 115 на загальну суму 74840,12 грн., в тому числі ПДВ 12473,35 грн., від 27.05.2009 року № 176 на загальну суму 71,66 грн., в тому числі ПДВ 11,94 грн., виписаних ЗАТ «Ритм»; від 15.06.2009 року № 86729 на загальну суму 89,96 грн., в тому числі ПДВ 14,99 грн. та від 18.05.2009 року № 20267 на загальну суму 105,82 грн., в тому числі ПДВ 17,64 грн., виписаних УК СП з іноземними інвестиціями у формі ТзОВ «Українська хвиля»; від 31.03.2009 року № 40 на загальну суму 7696,80 грн., в тому числі ПДВ 1282,80 грн., виписаної ТзОВ «Компанія ЮТА»; від 06.04.2009 року № 18 на загальну суму 5329,21 грн., в тому числі ПДВ 888,20 грн., виписаної ПП «ІМПЕЛ ЛТД»; від 17.04.2009 року № 1190-04 на загальну суму 166,48 грн., в тому числі ПДВ 27,75 грн., виписаної ООО «Гранд Терра»; від 08.04.2009 року № 1263/26526857 на загальну суму 102,00 грн., в тому числі ПДВ 17,00 грн., виписаної Львівською філією ТзОВ «Нова Пошта»; від 12.05.2009 року № 17922 на загальну суму 74,41 грн., в тому числі ПДВ 12,40 грн. та від 16.06.2009 року № 15642 на загальну суму 78,18 грн., в тому числі ПДВ 13,03 грн., виписаних СП ТзОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»; від 30.06.2009 року № 684547/3 на загальну суму 450,00 грн., в тому числі ПДВ 70,59 грн., виписаної ЗАТ «Київстар Дж.ЕС.Ем.» у м. Львові.

Як вбачається із розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з березня 2009 року по червень 2009 року, суми коштів сплачених контрагентам згідно із зазначеними податковими накладними, не були включені позивачем до складу податкового кредиту в цих податкових періодах, тобто останній не скористався своїм правом на формування податкового кредиту.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за отримані послуги, зокрема суму ПДВ, висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми ПДВ - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що право платника податків на формування податкового кредиту не обмежується податковим періодом, в якому виписана податкова накладна.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки подання такої заяви і скарг є правом, а не обовязком платника податків і, як зазначено вище, згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі № 2а-299/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Маестро-Львів» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙВ.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІІ.М. ОБРІЗКО

І.О. ЯВОРСЬКИЙ