Ухвала суду № 21974091, 16.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р. Справа № 34718/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області та Копичинецької міської ради Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Копичинецького міського комунального підприємства ,,Господар”, Копичинецької міської ради Тернопільської області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

01 вересня 2010 року Контрольно-ревізійне управління (КРУ)в Тернопільській області звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Копичинецького міського комунального підприємства (МКП) ,,Господар” кошти в сумі 13219,20 грн. за кодом доходів 21080500 ,,Інші надходження” на рахунок загального фонду Копичинецької міської ради Тернопільської області та зобовязати Копичинецьку міську раду виконати обовязкові вимоги контрольного-ревізійного відділу в Гусятинському районі від 19 травня 2010 року № 19-21-22-15/265 в частині виконання повністю зобовязань, передбачених п.2., п. 9.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року позов задоволено частково, постановлено зобовязати Копичинецьку міську раду виконати вимоги пункту 2, 9 листа КРВ в Гусятинському районі від 19.05.2010 року, № 19-21-22-15/265. В решті позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодились КРУ в Тернопільській області та Копичинецька міська рада, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі КРУ в Тернопільській області зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи позивача про те, що сміттєзвалище знаходиться в межах населеного пункту м. Копичинці. Судом не були досліджені проекти землеустрою, які б свідчили, що сміттєзвалище знаходиться в межах міста Копичинці.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Копичинецька міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що кошти спеціального фонду в сумі 10274,54 грн. не перераховано через їх відсутність на рахунку спеціального фонду, а тому просить визнати постанову суду першої інстанції незаконною, скасувати її та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведеної контрольно-ревізійним відділом у Гусятинському районі ревізії Копичинецької міської ради складено Акт від 23.04.2010 року № 21-22/26.

В акті ревізії зазначено, що на послуги по знешкодженню твердих побутових відходів за червень грудень 2009 року на суму 13 219,00 грн. відсутній окремий договір передбачений ,,Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070.

Крім того, в порушення ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»від 06 вересня 2005 року № 2807-IV Копичинецькою міською радою прийнято до оплати рахунки по проведенню робіт з благоустрою за червень грудень 2009 року з врахуванням вартості знешкодження твердих побутових відходів на суму 13 219,00 грн., що не належить до обєктів благоустрою населених пунктів внаслідок розміщення сміттєзвалища за межами населеного пункту.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок оплати завищеної вартості робіт по благоустрою міському бюджету Копичинецької міської ради завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 13 219,00 грн..

Крім того, проведеною ревізією встановлено, що при затвердженні міських бюджетів на 2008-2009 рік, всупереч п. 5, п. 7 ст. 60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” та п. 10 ст. 69 Бюджетного кодексу України затверджено власні надходження бюджетних установ на спеціальному фонді з плати за оренду майна у сумах 10000,00 грн. та 14000,00 грн., які підлягають зарахуванню до загального фонду бюджету.

Позивач вважає, що внаслідок допущених порушень, до власних надходжень Копичинецької міської ради по спеціальному фонду за квітень грудень 2008 року та 2009 році зайво зараховано доходів в сумі 22 921,84 грн., в тому числі: 10 113,36 грн. у 2008 році та 12 808,48 грн. у 2009 році.

При перевірці правильності нарахування орендної плати встановлено, що при визначенні розміру орендної плати в ревізійному періоді виставлялись рахунки орендарем (Копичинецькою міською радою) без урахування індексу інфляції, що призвело до порушення п. 5 договорів оренди та ст. 10 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ.

З метою усунення порушень міському голові Копичинецької міської ради позивачем направлено вимогу від 19.05.2010 року № 19-21-22-15/265, п. 2 якої зобовязано Копичинецьку міську раду кошти спеціального фонду в сумі 22 921,84 грн. перерахувати до загального фонду міського бюджету за кодом доходів 22080400 ,,Плата за оренду майнових комплексів та іншого майна, що знаходиться у комунальній власності”.

Пунктом 6 вимоги зобовязано Копичинецьку міську раду укласти договір згідно з ,,Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070; відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед міським комунальним підприємством ,,Господар” та провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів до міського бюджету.

Пунктом 9 вимоги зобовязано Копичинецьку міську раду відобразити в обліку дебіторську заборгованість за неотриману орендну плату у сумі 2573,79 грн. та провести претензійно-позовну роботу з орендарями для отримання несплачених коштів.

Згідно листа відповіді від 17.06.2010 року № 243 Копичинецькою міською радою повідомлено КРВ у Гусятинському районі, що відповідачем - 2 перераховано до загального фонду міського бюджету за кодом доходів 22080400 ,,Плата за оренду майнових комплексів та іншого майна, що знаходиться у комунальній власності” кошти спеціального фонду в сумі 12647,30 грн.. Також повідомлено, що орендарями перераховано орендну плату з урахуванням індексів інфляції в сумі 1684,15 грн. .

Таким чином, на час звернення з позовом до суду Копичинецькою міською радою не перераховано кошти до загального фонду міського бюджету у сумі 10 274,54 грн. та залишаються не відшкодованими збитки в сумі 889,63 грн..

З матеріалів справи суд вбачає, що послуги по вивезенню побутових відходів Копичинецьким МКП ,,Господар” надавались на підставі укладеного з Копичинецькою міською радою договору № 10 ,,На проведення робіт по благоустрою” (п. 2.1 Вивезення твердих побутових відходів). Окремий договір про надання послуг по вивезення побутових відходів відповідно до типового договору між Копичинецькою міською радою та Копичинецьким МКП ,,Господар” не укладався.

Оскільки Копичинецьким МКП ,,Господар” фактично надавались послуги по вивезенню побутових відходів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність окремого договору не є підставою для звільнення Копичинецької міської ради від обовязку оплатити зазначені послуги.

Крім того, суд першої інстанції дослідив надані сторонами документи (довідку Управління Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області № 1387/02 від 04.10.2010 року, паспорт місця видалення відходів) та встановив, що земельна ділянка площею 4,1 га надана в користування МКП ,,Господар” для облаштування полігону твердих побутових відходів розташована на території Копичинецької міської ради в межах населеного пункту.

Таким чином, апеляційний суд визнає також вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності потреби в укладенні окремого договору про надання послуг по вивезення побутових відходів.

Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Копичинецького МКП ,,Господар” отриманих від Копичинецької міської ради коштів за надані послуги в сумі13 219,00 грн..

Доводи позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про те, що сміттезвалище знаходиться за межами населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Копичинецькою міською радою при затвердженні міських бюджетів на 2008-2009 роки помилково затверджено власні надходження бюджетних установ по спеціальному фонду з плати за оренду майна, які підлягали зарахуванню до загального бюджету, що призвело до зайвого зарахування доходів у сумі 22 921,84 грн..

Позивачем під час ревізії встановлено, що при визначенні розміру орендної плати в ревізійному періоді орендарем (Копичинецькою міською радою) виставлялись рахунки без урахування індексу інфляції, що призвело до порушення п. 5 договорів оренди та ст. 10 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» та недоотриманння орендної плати у сумі 2573,79 грн..

Згідно з ч.2 ст. 15 Закону Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ ,,Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Оскільки на час розгляду справи Копичинецькою міською радою лише частково виконано викладенні у пунктах 2 та 9 вимоги КРУ, суд першої інстанції правомірно зобовязав міську раду виконати в повній мірі зазначені вимоги.

Доводи міської ради апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки відсутність коштів не є підставою для визнання вимог КРУ незаконним та звільнення відповідача від їх виконання.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області та Копичинецької міської ради Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі № 2-а-2936/10/1970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Р.Й. Коваль

І.В.Глушко

Ухвала в повному обсязі складена 21 лютого 2012 року.