Ухвала суду № 21973975, 08.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. Справа № 19256/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2009 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Галпак» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000122320/0/2403 від 25.02.2009 року та № 0000132320/0/2403 від 25.02.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000122320/0/2403 від 25.02.2009 року; № 0000132320/0/2403 від 25.02.2009 року.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач Державною податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, поскільки не було взято до уваги встановлені у ході перевірки порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.3.1 п. 7.3 п.п. 7.4.1 п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової адміністрації у Львівськійї області проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт від 12.02.2009 року за № 96/23-1/31892604, згідно якого встановлено порушення п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 53640 грн., у т.ч. за 3-й квартал 2007 року 696 грн., 4-й квартал 2007 року 45005 грн., 1-й квартал 2008 року 3470 грн., 2-й квартал 2008 року 3422 грн., 3-й квартал 2008 року 774 грн., а також п.п. 7.3.1 п. 7.3 п.п. 7.4.1 п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 39436 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122320/0/2403 від 25.02.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 79196 грн., у тому числі основний платіж 53640 грн., штрафні (фінансові) санкції 25556 грн. та податкове повідомлення рішення 0000132320/0/2403 від 25.02.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на суму 59154 грн., у тому числі основний платіж 39436 грн., штрафні (фінансові) санкції 19718 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галпак» є юридичною особою, зареєстроване Жидачівською районною державною адміністрацією 14.05.2002 р., код ЄДРПОУ 31892604.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 р. між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір №15 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов'язався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Докази існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, в матеріалах справи відсутні.

01.11.2007 року між позивачем (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди не житлового приміщення, за яким орендар отримав в оренду цех гофрокартону зі складом готової продукції в АДРЕСА_1 строком до 30.11.2007 р. З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується факт включення позивачем отриманих на підставі цього договору сум орендної плати до складу валових доходів.

01.01.2008 року між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) був укладений договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов'язався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Докази існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, в матеріалах справи відсутні.

01.01.2008 р. між позивачем (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, за яким орендар отримав в оренду цех гофрокартону зі складом готової продукції в АДРЕСА_1 строком до 29.02.2008 р. Докази існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на ту обставину, що виконуючи умови договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини зазначені підприємці не могли не використовувати виробничі потужності позивача, колегія суддів відхиляє, враховуючи особливості технологічного циклу виготовлення гофрокартону, оскільки не всі етапи виробництва: просікання, рулювання, склеювання, зшивання, пакування тощо вимагають використання зазначеного цеху та складу. Доказів зворотного апелянтом не надано.

Згідно із п. п. 1.31., 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел. При цьому, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Однак, жодних доказів отримання позивачем доходів, які б безпідставно не були включені до складу валових доходів, апелянтом не надано, як і доказів бездоговірного і безоплатного використання контрагентами майна позивача.

Апелянт також посилається на безпідставне включення до валових витрат 165938 грн. за наслідками господарської операції з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, який, водночас, є учасником позивача.

Як вбачається з п. 4.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак», нова редакція якого зареєстрована 30.10.2006 p., частка ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства становить 16,675%.

01.12.2007 р. між позивачем (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) був укладений договір №1 про виготовлення продукції з давальницької сировини, за яким виконавець зобов'язався виготовити з наданої замовником давальницької сировини гофровироби, а замовник зобов'язався прийняти, виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується банківськими виписками, актами виконаних робіт. Докази існування спору між сторонами чи не включення позивачем результатів виконання зазначеної господарської операції до відповідної звітності, в матеріалах справи відсутні.

Згідно із п. п. 5.1., 5.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього закону.

Посилання апелянта на непідтвердження зазначених валових витрат належними документами, колегія суддів відхиляє, так як він не довів, які саме документи повинні були оформлятись позивачем за наслідками даної операції, і які ним у той же час не були оформлені. Більше того, законодавство не обмежує права особи водночас виступати підприємцем та учасником суб'єкта господарювання. При цьому, згідно із ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, а доходи, отримані від володіння корпоративними правами підлягають оподаткуванню відповідно до норм законодавства, яке регулює відносини по оподаткуванню фізичних осіб.

Згідно із ст. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа це особа, що відповідає, зокрема, таким ознакам: фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Однак, як вбачається зі змісту п. 4.1. статуту позивача, вказана особа не підпадає під вказаний критерій.

Позивач у позовній заяві покликається на те, що під час перевірки посадові особи ДПІ дійшли висновку про те, що амортизаційні відрахування завищенні на 17 377 за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 p., однак на думку позивача, таке твердження є необгрунтованим.

Пунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції чинній станом на 01.07.2007р. визначено, що «основні фонди» - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує- 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Позивач посилається на правомірність такого нарахування, оскільки такі основні фонди, відповідно до актів введення в експлуатацію, були придбані до 01.01.2004 p., а відтак амортизаційні нарахування проводяться у відповідності до Закону України від 01.07.2004 p. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і його перехідних положень.

Апелянт посилається на завищення позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди групи 3, вартість яких не перевищує 1000 грн.

Розрахунку амортизаційних витрат Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області з мотивацією неможливості його складення.

Апелянтом стверджується, що товарно-матеріальні цінності вартістю менше 1000 грн. не були придбані у 2002-2003 роках, а придбані після 01.01.2004р., проте жодних підтверджуючих первинних документів апелянтом не надано.

Натомість, позивачем подані акти введення в експлуатацію основних засобів, зокрема, штанцформ, болгарка Makita, машини дротозшивної, пакувального пристрою та ін. вартістю до 1000 ' грн. протягом саме у 2002 та 2003 роках (з січня по грудень 2003р.), що виключає твердження апелянта щодо їх придбання у 2004р.

Згідно п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній станом на час придбання та введення в експлуатацію основних фондів, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто законом не було встановлено вартісного критерію віднесення матеріальних цінностей до основних фондів. Лише редакцією вищезазначеного Закону від 01.07.2004. такий вартісний критерій у розмірі 1000 грн. був введений.

Законом України «Про Державною бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. №1344 (далі - Закон №1344) і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. №1957 (далі - Закон №1957) встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено.

Пунктом 45 ст. 80 Закону №1344 у 2004 році зупинено дію нових норм амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3, які мали застосуватися з 01.01.2004 р. відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. №349 (далі - Закон №349). Згідно з пунктом 45 ст. 80 Закону №1344 у 2004 році нові норми амортизації поширюються лише на: - амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися; - витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004 р.

Водночас пунктом 1 Перехідних положень Закону №1957, зокрема, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004 р.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Галпак», придбавши основні фонди протягом 2002-2003 років, ввело їх в експлуатацію та здійснювало амортизаційні відрахування за ставкою 3,75% як до 01.01.2004р., так і після 01.01.2004р. (а не за збільшеною ставкою 6%), що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями про нарахування амортизації товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак», поданими позивачем.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів відхиляє покликання апелянта щодо завищення амортизаційних відрахувань, оскільки позивачем доведено, що ним за період, що перевірявся, продовжували застосовуватись «старі» амортизаційні ставки 3,75%, замість «нових» підвищених амортизаційних ставок - 6%.

Згідно із п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Згідно вимог п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на відповідачем основного платежу з податку обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної") вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Належних доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у справі № 2а-2068/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.Я. Олендер

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 13.02.2012 р.