Ухвала суду № 21973900, 14.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р. Справа № 34839/12 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.,

суддів:Ліщинського А.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі за позовом ТзОВ «Нео-сервіс» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ТзОВ «Нео-сервіс» звернулося з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що у період з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Нео-сервіс» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати подоатку на додану вартість за серпень 2009 року, за результатами якої склдаено акт №2846/23-409/31145017 від 29.10.2009 року, яким встановлено позивачем порушення пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі даного акту прийнято податове повідомлення-рішення №0000522341/0 від 12.11.2009 року, яке залишено без змін у результаті апеляційного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями №0000522341/1 від 02.02.2010 року, №0000522341/2/2 від 02.03.2010 року, №0000522341/3 від 20.05.2010 року, №0000522341/4 від 03.08.2010 року.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000522341/0 від 12.11.2009 року, №0000522341/1 від 02.02.2010 року, №0000522341/2 від 02.03.2010 року, №0000522341/3 від 20.05.2010 року, 0000522341/4 від 03.08.2010 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Нео-сервіс» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати подоатку на додану вартість за серпень 2009 року, за результатами якої склдаено акт №2846/23-409/31145017 від 29.10.2009 року, яким встановлено позивачем порушення пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), а саме, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в період серпень 2009 року на загальну суму 68426 грн. Вказане порушення, встановлене відповідачем, полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (липень 2009 року) на загальну суму 68426 грн.

На підставі даного акту прийнято податове повідомлення-рішення №0000522341/0 від 12.11.2009 року, яке залишено без змін у результаті апеляційного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями №0000522341/1 від 02.02.2010 року, №0000522341/2/2 від 02.03.2010 року, №0000522341/3 від 20.05.2010 року, №0000522341/4 від 03.08.2010 року.

Разом з тим, відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України«Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується, будь-яких зауважень щодо виданих контрагентами позивача податкових накладних у відповідача немає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням положень п. п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов відного висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000522341/0 від 12.11.2009р., №0000522341/1 від 02.02.2010р., №0000522341/2 від 02.03.2010р, №0000522341/3 від 20.05.2010р., №0000522341/4 від 03.08.2010р., року є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необгрнутованими та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення,а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі №2а-6754/10/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді : А. Ліщинський

В. Каралюс