Ухвала суду № 21973363, 15.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р. Справа № 5095/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Тиса» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.08.2010р. Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Машинобудівний завод «Тиса» (надалі позивач, платник податків, підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Ужгороді (надалі відповідач, податковий орган) № 0000992301/02495/23-4/14313211/5810 від 16.08.2010р.; стягнути з державного бюджету на користь позивача судові витрати (а.с.5-7).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді № 0000992301/02495/23-4/14313211/5810 від 16.08.2010р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.53-56).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Ужгороді, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.60-62).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки позивача податковим органом були скеровані запити щодо підтвердження сплати податку на додану вартість /ПДВ/ контрагентами платника податків, однак такі у встановлені терміни не надійшли. Також підставою для бюджетного відшкодування ПДВ є його реальне надходження до бюджету, незважаючи на кількість посередників в ланцюгу, а не тільки його сплата покупцем в ціні товару.

За таких обставин платником податків безпідставно включено спірну суму ПДВ до податкового кредиту, а тому відповідачем правомірно відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року на суму 12303 грн.

У звязку із реорганізацією ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Машинобудівний завод «Тиса», судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну позивача (апелянта) його правонаступником ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» (а.с.77-82).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 12.08.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 1914/23-4/14313211 від 12.08.2010р. (а.с.8-12).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 12303 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000992301/02495/23-4/14313211/5810 від 16.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року в розмірі 12303 грн. (а.с.13).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума спірного податкового кредиту виникла із сум ПДВ, які були сплачені контрагенту-постачальнику ТзОВ «Атис-Групп» у звязку з придбання продукції, вказані операції підтверджені належними первинними документами та податковими накладними, при цьому сума податку сплачена позивачем контрагенту в ціні товару, через що жодних порушень закону зі сторони платника податків допущено не було.

Неотримання відповідачем окремих матеріалів перевірок не може слугували достатньою підставою підтвердження порушення податкового законодавства, контрагент позивача був належним чином зареєстрованим субєктом господарювання, мав право видавати податкові накладні, також позивач не несе відповідальності за достовірність визначення та своєчасність внесення податку до бюджету іншим підприємством (ТзОВ «Транс Агентство Метал»), з яким не прав жодних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є оскарження рішення відповідача про зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ через безпідставне, за твердженням відповідача, включення позивачем до податкового кредиту грудня 2009 року суми сплаченого ПДВ в ціні товару, оскільки податковим органом не отримано підтвердження сплати податку підприємствами-постачальниками по ланцюгу поставки.

Розглядувані правовідносини на час виникнення регулювалися приписами Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 - на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Матеріалами справи стверджується заявлення у встановленому порядку позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року в розмірі 56194 грн. шляхом подання податковому органу відповідних податкової декларації з податку на додану вартість, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та ін. (а.с.14-25).

В частині спірної суми правомірність заявлення такої до бюджетного відшкодування стверджується виписаними ТзОВ «Атис-Груп» податковою накладною № 131 від 27.11.2009р., видатковою накладною № СФ-0000205 від 25.11.2009р., а також платіжним дорученням № 330 від 27.11.2009р. про сплату позивачем грошових коштів в сумі 103288 грн. 49 коп., в тому числі ПДВ, за поставлені товари на користь ТзОВ «Атис-Груп» (а.с.26-28).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає єдиною підставою для відшкодування ПДВ лише дані податкової декларації за звітний період, не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування від податкового обліку інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, твердження апелянта про неможливість проведення бюджетного відшкодування до закінчення зустрічних перевірок, позитивні результати яких є передумовою для отримання бюджетного відшкодування, не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника товару, реалізованого в подальшому позивачу, не позбавляє правового значення виданих таким постачальником податкових накладних.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, при цьому дійсність проведення товарних операцій підтверджена наданими позивачем документами; податковим органом не встановлено будь-яких податкових правопорушень з боку постачальника продукції для позивача - ТзОВ «Атис-Групп», а також інших суб'єктів за ланцюгом постачання, зокрема стосовно включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по операціям з реалізації продукції позивачу. Разом з тим, апелянтом не враховано, що позивач не мав жодних правовідносин з та будь-яких правочинів з ТзОВ «Транс Агентство Метал» не вчиняв.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить; також матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 12303 грн.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.01.2011р. в адміністративній справі № 2а-3234/10/0770 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос