Ухвала суду № 21973178, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5726/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Гром Л.М.,

суддів Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання Губі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК ЛЮТіЧ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК ЛЮТіЧ»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007402307/0 від 29.09.2010 та від № 0007402307/1 від 16.12.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007402307/0 від 29.09.2010 та від № 0007402307/1 від 16.12.2010.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест»за періоди з 01.03.2010 по 31.05.2010, 01.07.2010 по 31.07.2010.

Результати перевірки оформлені Актом № 681/23-7/25386934 від 14.09.2010.

Відповідно до Акта перевірки сума ПДВ в розмірі 1789769,48 грн. за березень-травень 2010 року, липень 2010 року не була включена ТОВ «Альянс Інвест»до складу податкового зобовязання з ПДВ.

Зазначене вище стало приводом для висновку за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, п.10.1 наказу ДПА України від 29.07.2005 № 244, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1789769,48 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень відповідач прийняв оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

В Акті перевірки відповідачем вказано, що фінансово-господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Альянс Інвест»та ТОВ «СТК ЛЮТіЧ», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Альянс Інвест»та ТОВ «СТК ЛЮТіЧ»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими право чинами. При цьому податковий орган посилається на норми ст. 234 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В той же час, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Альянс Інвест»правочинів недійсними, а тому посилання на його фіктивність є безпідставним.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ “Альянс Інвест” нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ „Альянс Інвест” .

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в такому випадку відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.7 п.7 2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано ватажно-митні декларації, що підтверджують імпорт ТОВ «Альянс Інвест»паперу офсетного та целюлозно-паперової продукції, який поставлявся позивачу за договорами № 02/08 від 20.02.2008 та № 11/09 від 11.09.2009.

З таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог .

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О. Міщук М.С. Ухвала складена в повному обсязі 22.02.2012 року.