Ухвала суду № 21972997, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1733/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Іванківрибсільгосп»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.03.2011 року №0001341500.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.03.2011 року відповідачем проведено перевірку позивача ВАТ «Іванківрибсільгосп».

За результатами перевірки податковим органом складений Акт № 207/15/00476671 від 09.03.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за землю позивачем.

Документальною перевіркою встановлені наступні порушення: статті 14, 15 Розділу 6 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобовязання орендної плати за землю у сумі 925 638, 1 гривень.

На підставі Акту № 207/15/00476671 від 09.03.2011 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001341500 від 22.03.2011 року на суму грошового зобовязання за основним платежем - 925 638, 1 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 231 409, 53 гривні.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було направлено позивачу, що підтверджується супровідним листом № 1160/10/15-226 від 22.03.2011 року також позивачем в апеляційному порядку оскаржено не було, тому вважається узгодженим.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення-рішення щодо нарахування орендної плати за земельні ділянки.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Ладижицькою сільською радою Іванківського району Київської області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Іванківрибсільгосп»(орендар) укладений договір оренди землі від 30.07.2008 року строком на 15 років, орендна плата становить 2% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і сплачується у грошовій формі на рахунок Ладижицької сільської ради в сумі 390240,56 гривень на рік. Орендна плата вноситься щомісяця на рахунок у сумі 32520,00 гривень.

Обєктом вищевказаного договору є земельні ділянки (земельна ділянка № 1 площею 416,4247 га, земельна ділянка № 2 площею 208,4209 га, земельна ділянка № 3 площею 131,0157 га, земельна ділянка № 4 площею 2,9123 га) загальною площею 1815,3370 га, з них: ріллі 161, 4845 га; сіножаті 65,3416 га; пасовища 50,2598 га; чагарників 56,4288 га; лісів 414,0106 га; під гідротехнічними спорудами 53,8806 га 4 під болотами 17,6465 га; пісків 5, 4316 га; інші землі без рослинного покриву 10,1822 га, під річками 22,5775 га; під каналами, канавами 19,7042 га; під озерами 2,8561 га; під ставками 916,9889 га.

Згідно договору оренди землі від 30.07.2008 року, нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 19512027,75 гривень.

Отже, відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за 2009 рік в розмірі 449557,12 гривень, а за 2010 рік 476080,98 гривень.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Відповідно до статті 15 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення невиїзної перевірки слугувало те, що позивачем протягом 2009 та 2010 років не подану декларації орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності, що у відповідності до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є обставиною для проведення перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Тому посилання позивача на не правомірні дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки є хибними.

Що стосується посилання позивача п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, яким передбачено штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні, колегія суддів звертає увагу на те що позивачем податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності не подані за період 2009 та 2010 років, тобто порушення вчинене до 1 січня 2011 року, а тому штрафна (фінансова) санкція застосована правомірно.

Що стосується переплати яка рахується за платником податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання з орендної плати платником самостійно не визначено, тому сума коштів яка надійшла на рахунок орендної плати в обліковій картці відображена як переплата.

Підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі,в порядку та строки, визначені податковим законодавством(у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного врахування суми, яка рахується в обліковій картці платника, як переплата по вказаному виду платежу, зменшивши при цьому суму грошового зобовязання нарахованого за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Наявна на момент перевірки переплата не може ідентифікуватися як податкове зобовязання самостійно визначене платником податків, оскільки, відповідні податкові декларації позивачем не подавались, що є обовязковою умовою та підставою визначення даного платежу саме, як самостійно визначеного платником податкового зобовязання.

Тому, приймаючи рішення, відповідач самостійно визначив суму грошового зобовязання, так як за 2009 та 2010 роки ВАТ «Іванківрибсільгосп»не подавало декларацій зі сплати орендної плати за земельні ділянки.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Земляна Г.В. Лічевецький І.О.