Ухвала суду № 21972983, 15.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6960/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»до Державної податкової адміністрації в Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Київської області, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»відповідача від 16.07.2010 року №0000283810/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувану Постанову прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не встановлено обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що компанія AES Holdings B.V.»(Нідерланди) на дату виплати дивідендів володіла більш ніж 50 відсотками капіталу позивача, тому відсутні правові підстава для нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3441850,54 грн.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції у період з 02.07.2010 року по 06.07.2010 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства та правомірності нарахування податку з доходу нерезидента компанії AES Holdings B.V.»(Нідерланди) за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки від 09.07.2010 року №15/38-111/23243188 (надалі Акт перевірки), в якому зафіксовані порушення позивачем вимог підпункту 13.2 статті 13 та пункту 16.13 статті 16 Закону України №Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження сплати позивачем податку на доходи нерезидента під час виплати доходу на користь нерезидента AES Holdings B.V.»(Нідерланди) у сумі 3 441 850, 54 гривень.

Отже, позивач при виплаті дивідендів в сумі 68837010,76 на користь компанії AES hington Holdings B.V.»(Нідерланди), як власнику 89,1189% статутного капіталу позивача, який відкритий AES Holdings B.V.»(Нідерланди) в «ІНГ Банк Україна») відповідно до вимог підпункту (а) пункту 2 статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, зобовязаний був утримати податок в розмірі 3441850,54 грн., що становить 5% від суми сплачених дивідендів.

Тобто, позивачем не було нарахована та утримано податку з доходу нерезидента в IV кварталі 2007 року в сумі 3441850,54 грн.

На підставі Акта перевірки, враховуючи приписи підпункту (б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин, позивачеві нараховані податкові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3411850,54 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2010 року №0000283810/0 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6883701,08 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2010 року №0000293810/0.

Обговорюючи питання правомірності прийнятих податковим органом рішень, судова колегія зважає на наступне.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»у ст. 1 дано визначення наступних термінів:

1.16. Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

1.21. Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Статтею 13 вказаного Закону встановлені особливості оподаткування доходів нерезидентів.

У відповідності до положень п.п. 13.1 ст. 13 наведеного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

За приписами п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (п. 18.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, за загальним правилом, установленим вище наведеним Законом, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за рахунок такого нерезидента. Виключенням із цього правила є правила, які визначені у міжнародному договорі, ратифікованому Верховною Радою України.

02 листопада 1996 року набрала чинності для України Конвенція між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, дія якої, зокрема, поширюється в Україні на податок на доходи підприємств.

Відповідно до пунктів 2 і 3 статті 10 зазначеної Конвенції ставка податку, що стягується Україною з доходу у вигляді дивідендів, визначення яких наведене у пункті 6 статті 10 Конвенції, що одержується резидентами Королівства Нідерландів, знижена до: 0 відсотків за умови, якщо фактичним власником є компанія (інша, ніж партнерство):

і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300000,00 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Нідерландів або України було внесено в капітал компанії України, що сплачує дивіденди;

ії) або чия інвестиція у капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом або центральним банком Нідерландів, або будь-яким агентством, або органом (включаючи фінансовий інститут), що є власністю або контролюється Урядом Нідерландів (стаття 10, пункт 3);

-5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша, ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії України, що сплачує дивіденди (стаття 10. пункт 2а);

-15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках (стаття 10, пункт 2b).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.05.2001 між Фондом державного майна України та компанією AES n Holdings B.V.»(Нідерланди) було укладено договір № КПП-314 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Київобленерго»(правонаступник ПАТ «АЕС «Київобленерго») в кількості 75%+1 акція, вартість якого становила 248686200,00 гри.

18.06.2004 року між позивачем та компанією AES Holdings B.V.»(Нідерланди) був укладений договір купівлі-продажу № 301 про купівлю останнім простих іменних акцій позивача у кількості 32461160 штук, номінальною вартістю 0,05 грн. за одну акцію.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору загальна вартість акцій, які позивач продає компанії AES hington Holdings B.V.»(Нідерланди), становить 1623058,00 грн. що складає 305 000,00 дол. США на дату укладення угоди.

Зазначені грошові кошти, як оплата за придбаний пакет акцій, були перераховані на банківський рахунок позивача 08.07.2004 року, який був відкритий в АКБ «Сітібанк (Україна)», про що свідчить довідка банку від 09.07.2004 року № 4-09072004.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти за придбаний пакет акцій відповідно до договору купівлі-продажу саме від 18.06.2004 року у розмірі 1623058,00 грн. (305000,00 дол. США) 30 липня 2004 року були зареєстровані як безстрокова іноземна інвестиція компанії AES ashington Holdings B.V.»(Нідерланди) - об'єкт здійснення інвестиції - ЗАТ «А.Е.С. «Київобленерго», правонаступником якого на дату розгляду справи є ПАТ «АЕС «Київобленерго».

Отже, у 2004 році компанією AES n Holdings B.V.»(Нідерланди) було внесено до капіталу позивача безстрокову інвестицію у розмірі 305000,00 дол. США та, станом на дату виплати дивідендів, вона володіла більш ніж 50 відсотками статутного капіталу позивача.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Крім цього, поняття «іноземні інвестиції»також міститься у положеннях Закону України «Про режим іноземного інвестування», відповідно до якого - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Оскільки, способи здійснення інвестицій Конвенцією не визначено, для встановлення факту здійснення інвестицій слід застосовувати законодавство країни, у якій ця інвестиція здійснюється, тобто законодавством України.

Форми здійснення іноземних інвестицій визначені у ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Зазначений Закон не містить норм, які визначають, що іноземні інвестиції не визнаються такими, якщо вони не зареєстровані.

Отже, відсутність державної реєстрації іноземної інвестиції не впливає на режим оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, а відсутність такої реєстрації не означає відсутності інвестиції як такої.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо помилкового висновку відповідача про те що придбання акцій AES n Holdings B.V.»(Нідерланди) акцій у ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»не відповідає визначенню інвестиції в капітал компанії.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М. Петрик І.Й.