Ухвала суду № 21972938, 15.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-885/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Віатран Партнер» до Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач Приватне підприємство «Віатран Партнер» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.11.2010 року №0004082302/0 та №0004092302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідачем, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 31.07.2009 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період півріччя та три квартали 2009 року при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», результати якої відображені в акті перевірки №17880/23-02/36039713 від 08.11.2010 року.

В Акті перевірки зазначено, що ПП «Віатран Партнер»задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 13104,80 грн. Крім цього, зазначено, що згідно з поданою позивачем до відповідача податковою звітністю з податку на прибуток підприємства за період, що перевірявся, платником податків задекларовані валові витрати з податку на прибуток підприємства з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп»у сумі 65524,00 грн.

Також в Акті перевірки зазначено про те, що в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, під час розслідування якої слідчим встановлено, що в період з 2007 року до 2008 року, попередньо змовившись, невстановлена слідством особа та ОСОБА_4 здійснили комплекс заходів направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДжР.Груп», директором якого призначено ОСОБА_3, проте, допитаний по справі ОСОБА_4 вказав, що він не має відношення до діяльності підприємства та не підписував документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства і не уповноважував на це будь-яких осіб, а підприємство він погодився зареєструвати на своє імя за грошову винагороду.

На підставі викладеного вище, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, відповідно, первинні документи, підписані ОСОБА_3 від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на виконання зобовязань за договорами, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13104,80 грн., а також до заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму 16381,00 грн.

17.11.2010 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004092302/0 про сплату податку на прибуток у сумі 24572,00 грн., у тому числі 16381,00 грн. основного платежу та 8191,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0004082302/0 про сплату податку на додану вартість у сумі 19658,00 грн., в тому числі 13105,00 грн. основного платежу та 6553,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено підрядний договір №11/06-2009 від 08.06.2009 р., відповідно до умов якого, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зобовязувалось виконати спеціальні роботи з натягування банерної сітки на суму 5 068, 80 грн., в тому числі основна вартість робіт - 4 224, 00 грн. та ПДВ 20% - 844, 80 грн. 24.06.2009 р. між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та позивачем було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому сторони підтвердили виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп»спеціальних робіт з натягування банерної сітки по вул. Межигірській, 83 у м. Києві. 15.07.2009 р. позивач та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» уклали підрядний договір № 14/07-2009, за умовами якого, ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»зобовязувалось виконати спеціальні роботи з виготовлення фасадних конструкцій, вартість яких за договором становить 73 560 грн., в тому числі основна вартість робіт - 61 300, 00 грн. та ПДВ 20% - 12 260, 00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надало позивачу відповідні податкові накладні: №595 від 24.06.2009 р., №642 від 15.07.2009 р., №650 від 28.07.2009 р., №659 від 30.07.2009 року, №660 від 31.07.2009 р.

Крім цього, встановлено, що результати робіт отримані позивачем за підрядним договором №14/07-2009, в рамках його господарської діяльності, на підставі договору субпідряду №22/09 на виконання комплексу робіт з виготовлення та монтажу фасадних конструкцій на будівництві обєктів соціально-культурного призначення в Оболонському районі м. Києва від 19.05.2009 р., були передані ТОВ «БП-4 КМБ-1», про що складено акт здачі-приймання робіт за серпень 2009 року від 27.08.2009 р. Копії вказаних договору субпідряду та акту здачі-приймання містяться в матеріалах справи.

Також, в матеріалах справи наявна копія постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об"єднання кримінальних справ в одне провадження від 12.10.2010 р. Згідно з вказаною постановою, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та невстановлених слідством осіб за фактом фіктивного підприємництва ТОФ «Младен-Груп ЛТД»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та обєднано в одне провадження з кримінальною справою № 69-107, порушеною відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Листом ДПА у м. Києві від 05.04.2011 р. № 899/10-104 повідомлено, що за результатами розгляду вказаної кримінальної справи вироки не виносились. За результатами здійснених заходів відповідачем встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з пояснень Директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп», він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб. Внаслідок викладеного податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та позивачем, оскільки вони укладені без мети настання правових наслідків та порушують публічний порядок.

Що стосується порушення позивачем п. 3.1 ст. З, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з підрядником в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат, крім того, сторонами договорів підряду підписано акти приймання виконаних підрядних робіт, в яких деталізовано види, робіт, обєми, вартість, нормативне обґрунтування.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М. Петрик І.Й.