Ухвала суду № 21972459, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7027/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлова Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2011 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення рішення відповідача від 15.10.2010 року № 0000782320/0 про стягнення з ТОВ «ДСК-90»штрафних санкцій в розмірі 193500 грн. як протиправне і незаконне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 15.10.2010 року № 0000782320/0, позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування обставин, на яких грунтуються його позовні вимоги, при цьому, вказане податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки, а вказані висновки, на думку суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції повністю та прийняти нову, скасувавши податкове повідомлення рішення відповідача від 15.10.2010 року № 0000782320/0. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що відповідач не підтвердив висновки свого повідомлення рішення щодо відсутності у позивача виконаних ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»»робіт. А ці роботи все-таки мали місце і результати їх є наочними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" за результатами якої 30.09.2010р. відповідачем складено акт №847/1-23-20-35137518 про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»за квітень 2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 129000грн., в тому числі за квітень 2010 року 129000грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 15.10.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782320/0, яким на підставі порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість усього на суму 193 500грн., у тому числі за основним платежем 129 000грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 64 500грн.

Позивач скористався правом наданим йому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження позивачу відмовлено в задоволенні його скарг і відповідно податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0 залишено без змін.

Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХГV (із змінами і доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участі у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Так, згідно пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з пп. 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» до складу податкового кредиту за квітень 2010 року включив дані отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»податкових накладних, а саме: №3535 від 15.04.2010р. сума ПДВ 126 66,67грн.; №3681 від 21.04.2010р. - сума ПДВ 70000,00грн.; №3852 від 26.04.2010р. - сума ПДВ 46333,33грн.. всього 129000грн.

З Додатку до Акту перевірки від 24.02.2011р. №2836/10/23-20 вбачається, що ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження». Актом перевірки від 04.10.2010р. встановлено, що за місцезнаходженням ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»не знаходиться.

При цьому, ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»не звітує, останній звіт з податку на прибуток підприємств подано за перше півріччя 2008 року (з нульовими показниками), остання декларація з ПДВ подана в березні 2010 року, яка має статус «недійсна». Кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за ІV квартал 2009 року 1 чоловік. У ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності та фактичності операцій та виконаних робіт з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(в тому числі первинних документів, договір, актів виконаних робіт, тощо), суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта щодо того, що всі інші первинні документи позивача, які підтверджують правомірність віднесення правильність нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»були вилучені органами досудового слідства відповідно до протоколу виїмки та огляду від 27.09.2010 року є необгрунтованими, оскільки ні в суд першої інстанції ні в апеляційний суд позивачем не було надано оригіналу вказаного протоколу виїмки та огляду, крім того, із змісту копії вказаного протоколу не вбачається, які саме були вилучені документи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В. Кучма А.Ю.