Ухвала суду № 21972314, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6720/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на адресу позивача 04.05.2011р. надійшло податкове повідомлення - рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0002104120 ВІД 29.04.2011р., яким визначено суму податкового зобов"язання за платежем: "податок на додану вартість , код платежу 14010100" в розмірі 384 395,00 грн., у тому числі 307 487,00 грн. (основний платіж), 76 872,00 грн. (штрафні фінансові санкції).

Підставою його винесення стали результати позапланової виїздної перевірки ПАТ "Київгаз" із питань дотримання податкового законодавства за період 01.3.2009р.- 31.03.2010р. по взаємовідносинах з ТОВ "Карго-транс-груп", про що складено акт перевірки від 11.04.2011р.

Судом першої інстанції встановлено, що СПДІ у м. Києві по роботі з ВВП було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2009р. по 31.03.2010року по взаємовідносинах з ТОВ "Карго-транс-груп", за результатами якої складено акт від 11.04.2011 року № 145/41-20/03346331.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 307487,00 грн. в тому числі за листопад 2009 року у сумі 307487,00 грн.

На думку податкового органу, на порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного вище Закону, позивачем завищено податковий кредит за листопад 2009 року у розмірі 307487,00 грн. у зв"язку з віднесенням його до складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною.

На підставі висновків Акту перевірки СПДІ у м. Києві по роботі з ВВП прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0002104120 про нарахування податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 384359,00 грн., в тому числі 307487,00 грн. - основного платежу та 76872,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено перевіркою, між ПАТ "Київгаз" та ТОВ "Карго-Транс-Груп" 02.11.2009 року було укладено договір купівлі - продажу № 0211.

Згідно умов додатку № 1 від 03.11.2009 року до договору поставки № 0211 від 02.11.2009 року, продавець зобов"язується поставити покупцеві товар врожаю 2009р., навалом у мішках вагою 50 кг. кожний та доставити у порт м. Одеса: просо 255,6 тонн, загальна вартість якого складає 1844920,80 грн.

Крім того, фактичне відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № 9 від 03.11.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до отриманої від ТОВ "Карло-Транс-Груп" податкової накладної № 9 від 03.11.2009 року, позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ у розмірі 307486, 80 грн. та віднесено його до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2009 року.

25.08.2009 року між ВАТ "Київгаз" та "Тіртранспорт-СА" було укладено договір комісії за № 25.

Згідно умов Додатку 2 від 02.11.2009 року до договору комісії № 25 від 25.08.2009 року, комітент доручає, а комісіонер зобов"язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента поставку сільгоспкультур продовольчої групи, врожаю 2008 -2009 року, просо 255,6 тонн загальною вартістю 1552688,21 грн.

Крім того, передача проса комісіонеру - ТОВ "Тіртранспорт-СА", в межах укладеного договору комісії № 25 від 25.08.2009 року підтверджується актом прийому передачі № 2 від 03.11.2009 року.

Переданий комісіонеру товар було реалізовано нерезидентам, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 07.11.2009 року та 09.11.2009 року.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом першої інстанції доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій з ТОВ "Карло-Транс-Груп", яке має ознаки фіктивного підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що перевіркою встановлено, податковий кредит позивачем сформований на підставі податкової накладної № 9 від 03.11.2010 року, отриманої від ТОВ "Карло-Транс-Груп". Зазначена податкова накладна зі сторони постачальника підписана директором ТОВ "Карло-Транс-Груп"- Грабовським Ю.М.

Крім того, відповідно до постанови старшого слідчого по ВВС СВ УБОЗ ГУМУС України в Одеській області Ковбаско В.Л. 16.02.2011 року, в рамках кримінальної справи № 01201007035 зазначено, що згідно почеркознавчих експертиз підписи на всіх фінансово-господарських і податкових накладних від імені Грабовського Ю.В. виконані не ним, а не встановленими слідством особами.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно з протоколом допиту свідка від 29.10.2010 року Грабовського Ю.В. вбачається, що навесні 2009 року на нього було переоформлено ТОВ "Карго-транс-груп", після чого він став директором підприємства. Печатки та статуту підприємства у Грабовського Ю.В. ніколи не було, де знаходиться офіс він не знає. Яких-небудь догорів, довіреностей, звітів та інших фінансових документів по діяльності ТОВ "Карго-транс-груп" ніколи не підписував, в податкову інспекцію не ходив, звіти не здавав. Хто займався діяльністю товариства від його імені - не знає.

Крім того, враховувати факти в протоколі допиту свідка Грабовського Ю.В. свідчать, що дана особа формально переєструвала на себе ТОВ "Карго-транс-груп", не мала на меті здійснення фінансово-господарської діяльності та не складала, не підписувала договорів, податкових, видаткових накладних, податкових звітів та іншої первинної бухгалтерської документації.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (далі Закон).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону (у редакції ЗУ від 30.11.2006 р. № 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові накладні підписані невстановленою особою, повноваження якої на здійснення господарської діяльності від імені ТОВ "Карло-транс-груп" не встановлені та не підтверджені, у суду першої інстанції відсутні підстави вважати таку податкову накладну первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону, тобто документами, яка підтверджує фактичне придбання позивачем товару у ТОВ "Карло-транс-груп".

За встановлення судом першої інстанції факту не придбання товару у ТОВ "Карло-транс-груп", сама по собі наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначеної суми до податкового кредиту, так як така накладна видана та підписана невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Крім того, згідно зі статтею 1 ЗУ від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до довідки про економічну доцільність господарської операції, наданої позивачем, у ТОВ "Карло-транс-груп" придбано просо 255,6 тонн на суму 1 537434, 00 грн., продано проса через комісіонера ТОВ "Тіртрансекспорт-СА" 255,6 тонн за 1554617, 82 грн., витрати комісіонера та комісійна винагорода становила 13035,39 грн., відтак, дохід підприємства від проведеної господарської операції склав 4138,43 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що під час купівлі товару за вказаною вище ціною, позивачу була відома ціна продажу зазначеного товару. Під час судового засідання представник позивача не зміг обґрунтувати об»активні причини та економічну доцільність неотримання позивачем прибутку від зазначеної господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що купівля проса та його подальша реалізація на експорт згідно з договором комісії за низькою ціною, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від даної операції. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що позивачем не доведено і судом першої інстанції не встановлено обєктивність та поважність причин продажу товару за низькою ціною, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, не обгрунтованими також є і доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "Карго-транс-груп" не визнані недійсними в судовому порядку.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Крім того, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позовних вимог є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А. Парінов А.Б.