Ухвала суду № 21972217, 09.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2038/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(далі Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000082353 від 19.04.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну та необґрунтовану, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач є юридичною особою, зареєстрований 13.06.1996 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку у Відповідача з 19.06.1997 року згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.06.1997 року № 13933528.

Відповідачем з 01.04.2011 року по 05.04.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Велес Агро Плюс»за період з березня по липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 170/23-011/00951770 від 05.04.2011 року.

В ході перевірки виявлено порушення Позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 105599,90 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 105 599,90 грн.; за квітень 2010 року в сумі 6 400,00 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 6 400,00 грн.

На підставі вказаного акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082353 від 19.04.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування: в розмірі 112 000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84 000,00 грн.

Згідно акту перевірки, між Позивачем (Покупець) та ПП «Велес Агро Плюс»(Продавець) укладені угоди в період березень-липень 2010 року, за умовами яких останній здійснив Позивачу поставку насіння соняшника на загальну суму 671 999,38 грн., з них 111 999,90 грн. податку на додану вартість. Крім того, ПП «Велес Агро Плюс»оформлено належним чином податкові накладні на вказану вище суму, які надавалися на перевірку.

Податок на додану вартість в розмірі 111 999,90 грн. за зазначеними податковими накладними Позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року.

В рахунок оплати отриманого товару Позивачем на користь ПП «Велес Агро Плюс»перераховано грошові кошти в розмірі 671 999,38 грн., з них 111999,90 грн. податку на додану вартість, що підтверджується банківськими виписками, які були надані контролюючому органу для проведення перевірки.

На підставі вказаних первинних документів Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 119 999,90 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перелік обов'язкових реквізитів для первинних документів встановлений пунктом 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідачем не заперечується, що первинні документи, подані для перевірки, містять всі обов»язкові реквізити відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Зазначеним положенням не передбачено обов»язку сторони цивільно-правової угоди щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано будь-якого доказу про те, що укладені між Позивачем та ПП «Велес Агро Плюс»угоди порушують публічний порядок, не надано вироку суду про притягнення учасників цих цивільно-правових угод до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанови суду про притягнення їх до адміністративної відповідальності. Крім того, Відповідачем не зазначено, на підставі яких правових норм ним зроблено висновок про нікчемність вказаних угод.

Відповідачем не надано будь-якого судового рішення про визнання недійсними угод, укладених між Позивачем та ПП «Велес Агро Плюс»за період березень-липень 2010 року, а тому у Відповідача відсутні підстави стверджувати про їх нікчемність та про фіктивність контрагента Позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про неправомірність висновку Відповідача щодо порушення Позивачем положень статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, оскільки укладені між Позивачем та ПП «Велес Агро Плюс»угоди за своїм змістом відповідали вимогам діючого законодавства України, ні ці угоди, ні видані на підставі них платіжні доручення та звітність не визнані у встановленому порядку недійсними.

Згідно визначення п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 7, зокрема, пп.7.2.1 п.7.2, Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно положень пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Надані на перевірку податкові накладні, містять всі передбачені обов»язкові реквізити.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що контрагент Позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, датою виникнення у Позивача права на податковий кредит є дата отримання ним податкових накладних про придбання ним товару (насіння соняшника).

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невиконання Відповідачем обов»язку щодо доказування правомірності свого рішення, оскільки Відповідачем не доведено факту порушення Позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», зазначених у висновку акту перевірки, не доведено фіктивності укладених господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Бужак Н.П. Ухвала складена в повному обсязі 14 лютого 2012 року.