Постанова № 21971997, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6040/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2011 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2011 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших змін позовних вимог просив про визнання дій відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень № 0000772306/0 від 16.09.2010, № 0000772306/1 від 24.12.2010 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 15 904 299,84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7952149,92 грн. протиправними та про скасування податкових повідомлень-рішень 0000772306/0 від 16.09.2010, 0000772306/1 від 24.12.2010, винесені за результатом акту № 523/23-6/31467083 від 27.08.2010 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Енерготорг»код ЄДРПОУ 31467083 з питання достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з експортування за межі митної території України лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68мм. виробництва ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»(код за ЄДРПОУ 33011077) за період з 01.01.2008 по 31.12.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено акт №523/23-6/31467083 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг»(код ЄДРПОУ 31467083) з питання достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з експортування за межі митної території України лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4- 330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68мм. виробництва ТОВ «Ізюмський оптико- механічний завод»(код за ЄДРПОУ 33011077) за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 (далі Акт).

16 вересня 2010 року відповідачем за результатами Акту винесено податкове-повідомлення рішення № 0000772306/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 15 904 299, 84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7 952 149, 92 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача були залишені без задоволення та відповідачем 24.12.2010 прийнято нове податкове повідомлення-рішення 0000772306/1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

27січня 2008 року між ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»та ТОВ «Енерготорг»було укладено договір купівлі-продажу № 02-08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору та специфікацій № 1-8, ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»продає позивачу лінзи скляні для окулярів, виготовлених з необробленого оптичного скла 0,0 діоптрій, діаметром 68 мм., ТУУ 33.4-33011077-001:2006 (далі-товар), вартість одиниці товару - 50,12 грн., а згідно специфікації № 9 від 24.11.2008 ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»реалізує позивачу 118800,0 одиниць товару, вартість одиниці товару - 102,46 грн. Загальна вартість товару - 95425799,04 грн.

На виконання умов Договору ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»надано позивачу видаткові накладні на загальну суму 95425799,04 грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»грошові кошти на загальну суму 95425799,04 грн., в тому числі 15904299,84 грн. ПДВ.

З метою реалізації товару на експорт 28 січня 2008 року між позивачем - «Комітент»та ТОВ «Міжнародний Торговий Дім «Ізюмський оптико - механічний завод»-«Комісіонер»укладено договір комісії № 2801/2008.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Енерготорг»в порушення пп.7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в лютому, березні, квітні, серпні, жовтні, грудні 2008 року та лютому 2009 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товару (лінза скляна для окулярів), придбаного у ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»в сумі 15904299,84 грн., що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2008 року на суму 1415789,76 грн., за березень 2008 року у сумі 1587801,6 грн., за квітень 2008 року в розмірі 5464683,84 грн., за серпень 2008 року в розмірі 1667191,68 грн., у жовтні 2008 року в розмірі 1667191,68 грн., за грудень 2008 року в розмірі 1667191,68 грн., за лютий 2009 року в розмірі 2028628,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, у позивача виникло податкове зобов'язання у лютому 2008 року у сумі 16099164 грн., у березні 2008 року у сумі 2056861 грн., у квітні 2008 року в розмірі 16600956 грн., у серпні 2008 року в розмірі 4534818 грн., у жовтні 2008 року в розмірі 8993383 грн., у грудні 2008 року в розмірі 1682002 грн., у лютому 2009 року в розмірі 8942092 грн.

Згідно із п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту , такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, сума ПДВ повинна бути врахована при обчисленні податкового кредиту, але відповідач в порушення вищезгаданих норм при розрахунку податкового кредиту за перевіряємий період безпідставно не прийняв до уваги суми ПДВ в складі податкового кредиту за березень 2009 р., квітень 2009р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., які відображені у Акті.

Саме зазначене призвело до збільшення податкового зобов'язання позивача. Таким чином підсумкове значення фактичної суми податкового кредиту за перевіряємий відповідачем період не відповідає дійсним результатам фінансово-господарської діяльності позивача та вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», що не було враховано судом першої інстанції.

В свою чергу, суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів, були підтверджені податковими накладними, виписаними ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод».

Колегія суддів звертає увагу на те, що п.п.4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні вимоги містяться у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037.

Підпунктом 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до Акту саме вищезгадані норми чинного законодавства України, разом з п.п. 12.5. п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №165, нібито порушені ТОВ «Енерготорг».

В свою чергу, наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»встановлено: податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку; оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу; податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість; копія податкової накладної залишається у продавця товарів (послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Отже, податкові накладні, видані ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»на адресу ТОВ «Енерготорг»відповідають всім вимогам законодавства України і є дійсними, а в Акті дані твердження позивача не спростовані.

При цьому, Законом України «Про систему оподаткування»для платника податків не передбачено обов'язок і не надано, право вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі і щодо реєстрації як платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Також Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку чи права одного платника податків контролювати показники податкової звітності щодо податку на додану вартість іншого платника податків.

Таким чином, на основі податкових накладних, виданих ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод», позивачем правомірно включено вищезазначені суми ПДВ до податкового кредиту, а не прийняття відповідачем до уваги вказаних податкових накладних є таким, що суперечить вимогам Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Посилання ж відповідача в Акті на те, що ціна товару в податкових накладних визначена з порушенням вимог п.1.18, 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»спростовуються наступним.

П.п. 1.18. Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено: 1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

П. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

1.20.8. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З Акту вбачається, що визначення звичайної ціни товарів, а саме співставлення умов договорів за перевіряємий період та умов договорів на ринку ідентичних товарів, так само як і направлення запиту щодо обґрунтування рівня договірної ціни не проводилось.

При цьому статті 11, 14 Цивільного Кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених актом цивільного законодавства.

Ціна на лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077- 001:2006 0,0 дитр. діаметр 68мм. сформована ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»та вказана у договорі купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством № 02-08 від 28.01.08. Вказаний договір та додатки до нього складені згідно діючих норм чинного законодавства України, є дійсними та були підставою для видачі ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»податкових накладних та законного формування ТОВ «Енерготорг»податкового кредиту. Відповідач у акті перевірки обґрунтовує свій довід щодо невідповідності ціни за договором поставки та специфікаціями на поставку лінз рівню звичайної ціни на такі товари тим, що у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходиться вказана кримінальна справа за ч. З ст. 212 Кримінального кодексу України.

У межах розслідування даної кримінальної справи були проведені експертизи, висновками яких встановлено, що згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області № 32/2140 від 03.04.2009 вартість однієї лінзи складає 5,80 грн., а згідно висновку № 5183/10-6 судово-товарознавчої експертизи, ринкова вартість лінзи складала станом на 2008р. - 2,00 грн., на 2009р. - 4,00 грн., на 2010р. - 6,00 грн.

При цьому, відповідач у акті перевірки взагалі не вказує, яку саме ціну на лінзи та згідно із яким саме експертним висновком слід вважати звичайною ціною у спірних правовідносинах.

Відповідач відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мав визначити звичайну ціну на товар на підставі детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, проаналізувавши та надавши оцінку наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Також, відповідачем не було направлено відповідних запитів до органу статистики або іншого державного органу, який би міг надати інформацію щодо цін, встановлених на даний вид товару.

Так, частиною 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 № 1440, встановлено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

У відповідності до вимог пп. 47-48 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Згідно до п. 49 Національного стандарту основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

В свою чергу, ціна лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077- 001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм., вказана в Договорі, відповідає рівню справедливих ринкових цін ще й на підставі того, що інші суб'єкти підприємницької діяльності, наприклад ТОВ «Промгаз України», укладали договори купівлі-продажу аналогічних лінз, а саме: ТОВ «Промгаз України»придбало у ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»згідно договору від 11.03.2009 №11-09 (копія наявна в матеріалах справи) лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм. за ціною 114,00 грн. без ПДВ за період з 12.03.09 по 31.08.09, 118,40 грн. без ПДВ з 30.10.2008.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Окрім того, ціна на товар, зазначена у договорах та специфікаціях за перевіряємий період, є такою, що підтверджена висновками експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.07.09 № 5508 та від 05.11.09 № 9302/10/45, № 11331 від 27.11.2008, висновками Харківської торгово-промислової палати № Н1-98 від 16.03.2009, №Н1-182 від 28.04.2009, №Н1-413 від 09.09.2009, №Н1-524 від 09.11.2009, № Н1-182 від 28.04.2009 (з урахуванням ПДВ складає 15,00 доларів США).

Згідно до п.п. 4.4.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідач відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі здійснення донарахування податкових зобов'язань позивачу мав визначити звичайні ціни за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, тобто згідно пункту 4.3 ст. 4 Закону № 2181.

Так, Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затвердженими Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 № 584, встановлено обов'язковість прийняття податковим органом відповідного рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, із зазначенням його дати та номеру, законодавчо встановленої підстави для застосування звичайної ціни, механізму і обґрунтування здійсненого розрахунку звичайних цін.

Відповідно до п. 1.3 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.2008 № 412, державна податкова інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів ДПС вищого рівня.

Таким чином, Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 № 584, є обов'язковими для виконання органами державної податкової служби.

Разом із тим, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не приймала відповідного рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань позивачу, що є порушенням вимог п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 та вказаних вище Методичних рекомендацій.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами»при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 15904299 грн. 84 коп., та що в свою чергу обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі 50 % суми донарахованого податку, тобто 7952149 грн. 92 коп.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення №0000772306/0 від 16.09.2010 та податкового повідомлення-рішення №0000772306/1 від 24.12.2010 підлягають скасуванню, як неправомірні.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем не спростовано доводів позивача, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготорг»на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2011 задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2011 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень №0000772306/0 від 16.09.2010, № 0000772306/1 від 24.12.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 904 299, 84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 7952 149, 92 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення 0000772306/0 від 16.09.2010, 0000772306/1 від 16.09.2010.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2012.