Ухвала суду № 21971990, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7133/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

07.09.2011 УПФ України в м. Ватутіне Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області (20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 21366573) заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня по вересень 2010 року в сумі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 34 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.05.2010, виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області за № 2 021 000 0000 001351, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач є платником єдиного податку.

Згідно акту перевірки УПФУ в м. Ватутіне Черкаської області з 01.10.2010 по 31.12.2010 відповідач суму страхових внесків не сплатила, у звязку з чим УПФ України в м. Ватутіне Черкаської області направило на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 12.04.2011 за № 74.

Вимога отримана відповідачем 29.04.2011 не оскаржена в судовому порядку та залишена відповідачем без виконання. Таким чином, у відповідача утворилася недоїмка у сумі 878 грн. 34 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», ФОП зобовязані сплачувати 33,2 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного п. 2 ст. 2 цього закону за мінусом сплаченої суми податку, перерахованого до Пенсійного фонду України із частини сплаченого єдиного податку.

Доводи апелянта полягають у тому, що вона знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, а тому відповідно до п. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта та вважає правомірним оскаржувану постанову, з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом N 400/97-ВР, яким разом із Законом N 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Указ Президента України N 727/98 від 03.07.1998 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування»установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до ч. 2 Указу Президента України № 727/98 відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у розмірі 42 відсотків до Пенсійного фонду України.

Що ж стосується доводів позивача про те, що зазначений Указ має пріоритет перед Законом України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки був прийнятий відповідно до п. 4 «Перехідних положень»Конституції України та є спеціальним актом зі спірних питань, тоді як вказаний Закон є загальним актом, то вони є безпідставними, оскільки п. 4 «Перехідних положень»Конституції України не встановлює такої пріоритетності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанову правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В свою чергу, доводи позивача не спростовують правомірності вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про сплату боргу від 12.04.2011 за № 74 у сумі, аналогічній тій, що заявлена до стягнення з відповідача у позові.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.