Ухвала суду № 21971837, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2472/2011 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М. Петрик І.Й. Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й., при секретарі Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Ресурси»до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, ВСТАНОВИВ ТОВ «ЧернігівРесурси»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232320 від 22.03.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 20 300 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001222320 від 22.03.2011 р. про визначення зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 25 425 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 22.02.2011 р. по 28.02.2011 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Чернігів-Ресурси»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Буцефал».

Результати перевірки оформлено актом № 162/23/24835525 від 09.03.2011 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг з перевезення вантажів за договором № 4 від 01.04.2008 р., укладеним з ПП «Буцефал».

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що ТОВ «Чернігів-Ресурси»використовувало первинні документи без наміру здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232320 від 22.03.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 20 300 грн., в тому числі 16 272 грн. за основним платежем та 4 068 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0001222320 від 22.03.2011 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 25 425 грн., в тому числі 20 340 грн. за основним платежем та 5 085 за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (закон втратив чинність з 01 квітня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року № 2755-VI).

На момент виникнення спору правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Договір з ПП «Буцефал»на виконання вантажних перевезень № 4 від 01.04.2008 р. позивачем укладено у звязку з будівництвом автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

На виконання цього договору у період з квітня 2008 р. по липень 2008 р. ТОВ «Чернігів-Ресурси»надано послуги з перевезення піску та щебеню, що знайшло своє відображення в актах виконаних робіт, податкових накладних та розрахункових документах, виданих в рахунок оплати отриманих послуг.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно відніс понесені за договором № 4 від 01.04.2008 р. витрати до складу валових.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.08.2010 р. є помилковим.

Цим вироком встановлено, що починаючи з липня 2009 р. директор ПП «Буцефал»ОСОБА_1 здійснювала діяльність з переведення готівкових коштів в безготівкові у звязку з чим видавала завідомо неправдиві фінансово-господарські документи.

В той же час, послуги з перевезення надавались позивачеві протягом квітня 2008 р. липня 2008 р. і названий вирок не містить даних, що посадові особи ТОВ «Чернігів-Ресурси»брали участь у незаконній діяльності ПП «Буцефал»

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя І.Й.Петрик

Ухвала складена в повному обсязі 21 лютого 2012 р.