Ухвала суду № 21971814, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1954/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делфін Дістриб`юшн Україна»до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Делфін Дістриб`юшн Україна»(далі ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна») звернулося до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Чернігівська МДПІ) про визнання протиправними дій при нарахуванні податку на прибуток та податку на додану вартість та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2010 № 0000372340/0 та № 0000392340/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов було задоволено, визнано протиправними дії Чернігівської МДПІ при нарахуванні податку на прибуток та податку на додану вартість та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000372340/0 та № 0000392340/0.

На вказану постанову Чернігівська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, Чернігівською МДПІ на підставі направлень від 11.10.2010 № 244, від 08.11.2010 № 291, від 19.11.2010 № 300 і відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2010 № 297/23/33830320.

Даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в заниженні податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 126 410,13 грн., у тому числі за І квартал 2010 року в сумі 62 559,44 грн. та II квартал 2010 року в сумі 63 850,69 грн. та порушення п.п 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2; п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в заниженні податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 101 128,10 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 50 047,55 грн., за квітень 2010 року в сумі 51 080,55 грн.

На підставі акту перевірки Чернігівською МДПІ було винесено податкові повідомлення - рішення від 29.12.2010 № 0000392340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 692,15 грн., в тому числі за основним платежем на суму 101 128,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 50 564,05 грн. та № 0000372340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 157 948,10 грн., в тому числі за основним платежем на суму 126 410,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31537,97 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 06.01.2011 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області було подано скаргу, однак рішенням Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 24.01.2011 № 156/10/25-020 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

На вказане рішення 03.02.2011 позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України, однак рішенням від 28.03.2011 № 6039/6/25-0115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 24.01.2011 № 156/10/25-020 залишені без змін.

Обґрунтовуючи зазначені порушення, Чернігівська МДПІ посилається на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Вакко»стосовно фіктивності діяльності та розбіжностей згідно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», ТОВ «Вакко»не включило до складу податкових зобовязань ПДВ по операціях з продажу товарів позивачу у березні 2010 року на суму ПДВ - 50047,55 грн., а у квітні суму ПДВ 51080,55 грн.

Відповідно до договору від 01.03.2010 № 01-03-10, укладеного між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вакко»(постачальник) (далі ТОВ «Вакко») постачальник зобовязується поставити покупцю матеріали вказані у рахунках узгодженими партіями, а покупець зобовязується їх оплатити та прийняти для подальшої реалізації (п.п. 1.1 договору), постачання товару здійснюється партіями. постачальник та покупець узгоджують можливість постачання кожної партії товару. При цьому узгоджується найменування і кількість постачаємого товару (п.п. 3.2 договору), постачальник вважає виконаним свої зобовязання за договором з моменту передачі товару перевізнику. З цього ж моменту до покупця переходять і ризики випадкової загибелі або випадкового ушкодження товару (п.п. 3.5 договору).

Як встановлено судом першої інстанції, за договором товар було поставлено позивачу і оприбутковано по бухгалтерському обліку, що підтверджується наявними в матерілах справи видатковими накладними, та проведена оплата згідно платіжних доручень, що свідчить про дійсність угоди.

Щодо посилання Чернігівської МДПІ на порушення кримінальної справи відносно засновників та посадових осіб ТОВ «Вакко»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, у звязку з чим відповідачем було зроблено висновок про фіктивність також укладеної угоди з позивачем, колегія суддів зазначає, що оскільки на даний час вироку суду по факту порушення кримінальної справи не має, дані обставини не можуть свідчити про фіктивність угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Вакко»і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, відповідно до постанови старшого оперуповноваженого відділення ПНВ ПДВ ВПМ Чернігівської МДПІ від 20.01.2011 в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб позивача за ознаками злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання Чернігівської МДПІ на нікчемність угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Вакко», як такої, що не створила для позивача юридичних наслідків є необґрунтованими.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів, (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно п.п. 7.5.1 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується виключно особою, яка зареєстрована у податковому органі як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобовязання продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Вакко» (постачальник, продавець) перебувало на обліку як платник ПДВ, а тому саме даний контрагент зобов'язаний відобразити у своїй податковій звітності зобов'язання з ПДВ по спірній господарській операції.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно положень вказаного Закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому Законі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач мав право на отримання податкового кредиту за наслідками виконання договору від 01.03.2010 № 01-03-10, укладеного з ТОВ «Вакко», а податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000372340/0 та № 0000392340/0 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу Чернігівською МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М. Усенко В.Г. Ухвалу складено в повному обсязі 21.02.2012