Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8584/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"23" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретаріІванчуку В.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопартс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Автопартс»звернулось у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №000353/2303 від 07.06.2011 року, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з тим, що отримання платником податків податкових накладних із запізненням (у іншому податковому періоді ніж їх було оформлено) не означає відмову від права на податковий кредит або втрату такого права.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем була проведена невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, за підсумками якої складено акт від 20.05.2011р. № 1201/23-03/34184200. У висновках акту зазначено про порушення п.п. 7.2.3., 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2. та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 141805,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №000353/2303 від 07.06.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 141805,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35451,00 грн.
Обговорюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням, у тому звітному періоді, в якому вони були отримані.
Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України у межах визначених Законом повноважень, у листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином», у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ) (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.
Така ж позиція висвітлена у листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість»де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.
Підпунктом «г»п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181-III передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.
Підпунктом д п.п. 4.4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.
Також судом першої інстанції обґрунтовано не було прийнято до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальника щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентом позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Отже, Закон №168/97-ВР окремо визначає момент виникнення права власника податку на податковий кредит та момент виникнення права на нарахування податкового кредиту, оскільки після оплати придбаних товарів платник отримує право на податковий кредит, але без податкових накладних не має право на його нарахування.
Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Повний текст ухвали складено 24 лютого 2012 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є. Романчук О.М
Судове рішення № 21970577, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-8584/11/2670. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: