Ухвала суду № 21970448, 15.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2928/2011 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Аліменка В.О.,

Земляної Г.В..

При секретарі

судового засідання: Лаврентьєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі»до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі»(далі ТОВ «В-Бейбі») предявило позов до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі ДПІ в м.Чернігові) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 06 травня 2011 року № 0002022320.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно зменшено розмір відємного значення суми ПДВ в розмірі 7700 грн., оскільки договір № 14 від 16 лютого 2011 року, на який посилається відповідач, укладений відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію товариство з обмеженою відповідальністю «В-Бейбі»зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міськради 12.02.2007 року та перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові як платник податків.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові з 18 квітня 2011 року по 22 квітня 2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «В-Бейбі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у січні 2011 року, про що складено акт від 29 квітня 2011 року №350/23/34924412.

При перевірці відповідачем встановлено завищення ТОВ «В-Бейбі»суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 7700 грн., у звязку з нікчемністю вчиненого правочину між ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ «В-Бейбі».

На підставі складеного акту перевірки від 29 квітня 2011 року №350/23/34924412 ДПІ у м.Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року за №0002012320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7700 грн.

Так, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «В-Бейбі»за січень 2011 року було встановлено взаємовідносини з ТОВ «Торгсервіс» на суму ПДВ 7700 грн.

В акті перевірки ДПІ у м. Херсоні №1159/23-2/23133206 від 13 квітня 2011 року зазначено, що ТОВ «Торгсервіс»є субєктом господарювання з ознаками «фіктивності», оскільки здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Торгсервіс»у січні 2011 року декларувало здійснення операцій з ТОВ "В-Бейбі" на загальну суму ПДВ - 7700 грн. До перевірки було надано договір №6 від 20.01.2011 року щодо укладання угоди з ТОВ "В-БЕЙБІ" на постачання насіння гірчиці жовтої. Розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень: № 16 від 20.01.2010 року на загальну суму 46200 грн.

Згідно з поданою ТОВ «Торгсервіс»до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року (вх. від 21.02.11 №12525), значення рядку 9 декларації з ПДВ становить 202933,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року в сумі 7700 грн. лише на підставі висновку акту перевірки ДПІ у м. Херсоні №1159/23-2/23133206 від 13.04.2011 року щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Торгсервіс».

Виходячи з вище викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних доказів визнання підприємства ТОВ «Торгсервіс»фіктивним, а господарські угоди, укладені між ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ «В-Бейбі»- нікчемним.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, колегія суду вважає, що висновок щодо нікчемності вчинення правочину між ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ «В-Бейбі»є необґрунтованим та передчасним.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки, позивачем задекларовано та віднесено до податкового кредиту суму з ПДВ в розмірі 7700 грн., підтверджену податковими накладними, то відповідачем неправомірно встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання ТОВ «В-Бейбі»показників в рядку 17 Декларації за січень 2011 року, та, відповідно, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7700грн.

Колегія суддів із даним висновком суду першої інстанції може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ст..198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а»п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг

Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача надав пакет документів, який підтверджує товарність угод. А саме, договори поставки № 6 від 20 січня 2011 року та № 35 від 07 грудня 2010 року між ТОВ «В-Бейбі»та ТОВ «Торгсервіс»оформлені належним чином; товарно транспортна накладна за № 056083, яка підтверджує отримання товару одержувачем та відповідну плату за нього; податкові накладні між товариствами, які підтверджують договори поставки, а також платіжне доручення № 16 від 20 січня 2011 року видане банком за сплату за гірчицю жовту в сумі 46200 грн., у тому числі ПДВ 7700 грн. відповідно до рахунку фактури № СФ-000000 від 20 січня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дані документи підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові діяла в супереч статті 19 Конституції України, неправомірно винесла податкове повідомлення-рішення №0002012320 від 06 травня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 7700 грн. та не довела правомірність своїх дій.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О. Земляна Г.В.