Ухвала суду № 21969226, 14.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року справа №2а-10483/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

За участю:

представника позивача Євценко Р.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011р. у справі № 2а-10483/11/1270 (головуючий І інстанції Прудник С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "АНТАГО" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького, Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- консалтингова фірма "Антаго" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволені. Визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську щодо проведення камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Антаго", оформленої актом від 31.05.2011 21008/16/36638401. Визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську щодо невизнання та анулювання задекларованої товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Антаго" в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року суми податкового зобов'язання у розмірі 2 415894,00 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 2 221 509,00 грн. Зобов'язаний відповідач поновити у всіх електронних системах, в тому числі в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці товариства з обмеженою відповідальністю "Науково ,консалтингова фірма "Антаго", код ЄДРПОУ 36735931, задекларовані в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року суму податкового зобов'язання у розмірі 2415894,00 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 2221509,00 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що Ленінською МДПІ в м.Луганську було проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Антаго", за результатами якої складено акт перевірки від 31.05.2011 N 100811 6/36638401.

Перевіркою було встановлено, що в ході аналізу податкової звітності ТОВ "Науково -консалтингова фірма "Антаго" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що у сукупності вказує на «нікчемність» правочину. Жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності за березень 2011 року позивач до перевірки не надав. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" від підприємств -продавців, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" та покупцями (постачальниками) здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Суд першої інстанції не врахував вказані обставини та помилково прийняв рішення про задоволенні позовних вимог. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи яка не зявилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Антаго" зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 10.12.2009р.

27.10.2010 замінено свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, номер запису про заміну свідоцтва 1 382 105 0003 016889 (т. 1, а.с.32).

ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" перебуває на податковому обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську з 14.12.2009 згідно із довідкою від 29.10.2010 N2I244 (т.1, а.с.33).

Позивач подав до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у якій зазначені операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту на суму 2221 509,00 грн. (т.1, а.с.44-45, 47).

Відповідачем проведено камеральну податкову перевірку ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2011 N1008116/36638401 (а.с.34-42).

В акті від 31.05.2011 зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що у сукупності вказує на «нікчемність» правочину. Перевіркою встановлено порушення частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу У країни в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" при придбанні та продажу товарів (послуг).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4.12.1990 N 509 (далі -Закон N 509) рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при Їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при Їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу У країни не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що гани державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пункту 75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні бо невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на ії проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки, не проводиться. В разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки і повинна проводитися на підставі та в порядку, передбаченому для певного виду документальних перевірок (планової або позапланової).

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 31.05.2011 N2 1008/16/36638401, під час проведення зазначеної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялась податкова звітність відповідно до ст.76 Податкового кодексу України, відсутні посилання на декларації (розрахунки), що повинні перевірятись, не зазначено порушення порядку їх заповнення, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо.

У вищевказаному акті камеральної перевірки не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Відповідно до пункту 4 Порядку оформлення результатів дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 акт повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку N 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 Порядку N 984 факти виявлених порушень податкового, валютного а іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в овній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Із аналізу акту перевірки, який знаходиться у матеріалах справи, вбачається, що висновки акту перевірки не грунтуються на первинних документах, в акті перевірки не вказано ні номеру і дату угоди, та інших документів, які не відповідають вимогами діючого законодавства. В акті перевірки зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що у сукупності вказує на «нікчемність» правочину. Але податковий орган при здійсненні такого висновку не дослідив цивільно -правові договори, податкові (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні, ДПІ не отримало довідок БТІ, МРЕВ про наявність майна у платника податків, не дослідили зміст договорів оренди, тощо.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вказав, що Ленінська МДПІ у м.Луганську не мала підстав зробити висновок про порушення ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" п.185.1. ст.185, п.187.1. ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Крім того орган державної податкової служби, аналізуючи порядок поставки продукції (товарів, робіт, послуг) передчасно дійшов висновку, що здійснення поставки товару не відбувалось, оскільки не мав на це достатніх доказів, оскільки позивачем до суду надані документи, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Антаго" у березні 2011 року, в тому числі первинні та бухгалтерські документи, документи щодо отримання та поставки товару. Тобто відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданим йому законом повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, тому його дії з проведенню камеральної перевірки, складання висновків акту перевірки та внесенню змін по особовому рахунку

Крім того, за результатами висновків Акту було внесено зміни по особовому рахунку ТОВ «НКФ «Антаго» з податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 N 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно п. 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до п.4.13 Наказу N 266 якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб запрошує платника ПДВ для складання акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою Наказом N 166, та направляє повідомлення-рішення відповідно до Наказу.

Згідно з п. 2.21 Наказу N 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. А пункт 2. 8 вказаного наказу встановлює, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податку на додану вартість.

При таких обставинах суд першої інстанції правильно вказав, що Ленінська МДПІ у м.Луганську передчасно анулювала показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2011 року, не прийнявши та не направивши платнику податків податкового повідомлення- рішення і не дотримавшись процедури узгодження такого зобов'язання. Інформація у всіх електронних системах органу ДПС про суми заявленого платником податку податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, самого податку на додану вартість до прийняття відповідного повідомлення-рішення та завершення процедури узгодження, повинна відповідати даним податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період, поданої платником податків.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 17 лютого 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011р. у справі № 2а-10483/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011р. у справі № 2а-10483/11/1270 залишити без з мін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко