Ухвала суду № 21969116, 14.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року справа №2а-11027/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Горбенко К.П., Лях О.П., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-11027/11/1270 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Автобудсервіс плюс» зареєстровано як субєкт господарювання виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 11.03.10, реєстр № 1 382 102 0000 017107 та було взято на податковий облік в Ленінській МДПІ у м.Луганську (довідка про взяття на податковий облік №163 від 12.03.10).Згідно установчих документів підприємства, його місцезнаходження: АДРЕСА_2. Засновником та керівником є ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_1), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Звертає увагу, що постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.05.2011 порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України. З посиланням на норми Господарського кодексу України позивач приходить до висновку, що в даному конкретному випадку неможливо говорити про свободу підприємницької діяльності ТОВ «Автобудсервіс плюс», оскільки від імені засновника та керівника цього підприємства діють невідомі особи. У звязку з чим просить визнати недійсними установчі документи відповідача з моменту реєстрації, а саме з 11.03.2010 та припинити юридичну особу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Не погодившись з винесеною постановою позивачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права, не дослідження обставин, що мають значення для справи, у повному обсязі, необхідному для правильного й обґрунтованого вирішення спору, тому просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ТОВ «Автобудсервіс плюс», і.к.36991256, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.03.2010, запис № 1 382 102 0000 017107 ( арк.спр.15). 12.03.2010 узятий на облік в Ленінській МДПІ у м. Луганську як платник податків (арк.спр.15 звор.бік).

Відповідно до ст. 2-3 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, регулюються конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою, реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинен бути нотаріально посвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невідємною частиною відповідних установчих документів.

Ч. 1. ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», передбачає, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи міститься відзив на позов від третьої особи, в якому серед іншого зазначено, що документи надавалися державному реєстратору представником ОСОБА_4 ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності від 10.03.2010, посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Також, статут ТОВ «Автобудсервіс плюс» затверджений учасником , а саме: ОСОБА_4 і нею підписаний. Справжність підпису посвідчена приватним нотаріусом. Документи для проведення державної реєстрації були надані у повному обсязі та відповідали вимогам діючого законодавства, тому підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи не було. Крім цього зазначає, що позовна заява не містить викладу обставин та доказів, які обґрунтовують визнання недійсними установчих документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для відмови в проведенні державної реєстрації ТОВ «Автобудсервіс плюс» на час здійснення державним реєстратором відповідного запису були відсутні.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України (Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання, в редакції Закону N 2756-VI від 02.12.2010) визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно із п.5 Рішення Конституційного суду України «Про офіційне тлумачення статей 58, 76, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандату)» від 13.05.1997 року №1-зп у справі №03/29-97 встановлено, що ст.58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативними актами чинності.

Стаття 55-1 Господарського кодексу України відноситься до норм матеріального права, та в розумінні вимог ст. 58 Конституції України не може застосовуватись до правовідносин які виникли до 01.12.2010.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4( арк.спр.10-14) та постанову про порушення кримінальної справи від 30 травня 2011 року відповідно ОСОБА_4, 1977 р.н. за ч.2 ст.205 КК України (арк.спр.7-9).

Частина 4 ст.72 КАС України як підставу для звільнення від доказування передбачає вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи зазначене належним доказом по зазначеної справі повинен бути вирок суду в кримінальній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол допиту ОСОБА_4 не можливо прийняти до уваги як належний доказ в межах адміністративної справи в підтвердження фіктивності діяльності субєкта господарювання.

Крім цього відповідно до довідки, наданої позивачем про надання останньої фінансової звітності відповідача станом на 12.12.2011 року вбачається, що остання декларація з податку на прибуток була надана 15.02.2011 року, декларація до податку на додану вартість 02.03.2011 року (арк.спр.30).

За таких обставин остання податкова звітність була надана відповідачем до податкової менш року назад, тому відсутні підстави щодо припинення юридичної особи відповідача з цих підстав.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, ухвала суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-11027/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі № 2а-11027/11/1270 за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудсервіс плюс», третя особа начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради державний реєстратор про визнання недійсними установчі документи та припинення юридичної особи - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п?ять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили

Колегія суддів:К.П. Горбенко

О.П. Лях

В.В. Попов